На даху хатинки з мо..у , трави та гилочок починають

Змоху , трави та гилочок починають

Скільки приємних спогадів пов'язано з цим словом, скільки можливого і неможливого зробила ця жінка для нас. хіба хтось може бути ближчим за неї? руки та обличчя жінки-матері — це те, що завжди заспокоїть, підтримає, збереже від будь-якого зла. мати-берегиня завжди поруч із нами.  мама — найрідніша і найдорожча у цілому світі людина, і все в дитині — від матері. це вона вчила нас вимовляти перші слова, посміхатися до людей, говорити з ними ввічливо, з любов'ю. вона нас вчила бути дорослими. і пізнаючи закони життя, саме від матері ми перейняли наймудрішу науку — любити людей. бо лише з любові народжується прекрасне. мати вчила нас поважати друзів, бути вірними їм і у радощах, і у горі. вірність — це почуття, яке теж виховала у нас ненька: вірність матері, вірність друзям, вірність батьківщині  ми, українці, вкладаємо триєдиний сенс у поняття «мати». це — мати-богородиця, яку українці обрали своєю заступницею. до неї звертаються в молитві, в поезії, в піснях. народна мораль ставить якнайвищі вимоги до жінки-матері. ця прадавня етична засада втілена в заповідях господніх: «шануй батька свого і матір свою, щоб довгими дні твої були на землі». звідси — образ матері-берегині, яка завжди поруч із нами, як писав безсмертний тарас шевченко:   у нашім раї на землі  нічого кращого немає,  як тая мати молодая  з своїм дитяточком   це наша земна матір, яка дає нам життя, мудро формує наші почуття, наші устремління, творить людину. і цей триєдиний сенс виростає до узагальнюючого поняття матері-україни, яка теж хвилюється за долю кожного свого сина, кожної своєї доньки.  життя іде. дорослішають діти. та для матері дитина завжди залишається дитиною і в 10 років, і в зо, і в 50. а тому ніколи не покидає її тривога за долю власної дитини. і завжди вчить вона своїх дітей творити добро на землі.  ненці, яка дарує нам життя, яка вчить нас по совісті жити і любити людей, присвячені поетичні рядки м. рильського, а. малишка, д. павличка, б. олійника, в. до матері — хранительки роду, ніжної, чуйної, мудрої жінки — звернені найтепліші рядки поетів:   рідна мати моя, ти ночей не доспала  і водила мене у поля край села,  і в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,  і рушник вишиваний на щастя   в україні стає доброю традицією відзначати в другу неділю травня день матері, берегині, духовної опори роду. цього дня вся наша любов, ніжність, чуйність їй — матері, яка дала нам життя, і всім матерям землі. 

Одного разу у мене трапилась несподівана знахідка: я побачив мале  цуценя, таке ніжне і розгублене, що сердце болісно стиснулось. він самотньо сидів у порожньому парку, трохи змокший від нещодавного дощу. в нього були великі темнокоричневі очі, палкі і розуміючі. я підійшов ближче і побачив червоний ремінець у нього на шиї з блискучою підвіскою. на ній було написано плямко. і дійсно, шерсть у цуценяти була коротка і вся в коричневих плямах, ніби від фарби. я взяв плямка на руки і відніс додому. він тремтів і тулив до мене мокрий носик, і ніби обіймав мене маленькими лапками. прийшовши додому я вимив його і витер - він зігрівся і почав весело бігати по квартирі. тепер плямко мій кращий друг.