Діалог на тему "як зберегти україну"

Привіт,юначе! -доброго дня,невідома пані. -а чи знаєш ти,що таке україна? -так,знаю.це безкрає синє  небо,і золоте  колосся пшениці.це моя рідна домівка,моя батьківщина. -чи відомо тобі про події,які відбуваються у твої країні? -так,відомо.терористи свідомо знищують нас через те,що ми-сильна нація,яка прагне кращого ! -дитино,ти ще зовсім юна,а вже знаєш такі речі. -мене батьки виховують з самого дитинства бути патріотом своєї держави. -повага батькам твоїм.а скажи,ти знаєш,що потрібно зробити,щоб збереги нашу неньку -україну? -хоч я ще зовсім малий,я знаю,що нам,народу українському,потрібно згуртуватись,об'єднатись,докласти чимало зусиль для того,щоб дати гідну відсіч ворогові.потрібно завжди бути разом і до кінця,бо разом ми-сила. схід,захід і крим  повинні об'єнатися,нас тоді буде багато,і ніхто не наважиться виступити проти нас. знаєте,пані,хочу сказати вам одну річ, вірю,що з нами бог,з нами дух українських козаків..і яка різниця,хто проти нас? знаю,що ми вистоїмо! слава україні! -героям слава,синку! дякую тобі. (можеш щоках цієї жінки забриніли  їй було дуже приємно чути такі сильні,змістовні слова від зовім ще юної надало їй ім'я ції жінці-украї

Дуже часто стається так, що людина в реальному житті і в Інтернеті – нібито різна людина. Чому це так? Мабуть, тому, що в Інтернеті кожна особистість відчуває себе більш захищеною і не відчуває необхідності відповідати за свої вчинки. Інтернет – широкий простір, у якому можна собі дозволити все. Я намагаюсь як в Інтернеті, так і в реальному житті бути собою, залишатися людиною.

Я прагну жити не лише віртуальним життям. Я вважаю, що Всесвітня павутина має чимало переваг. Проте світом Інтернету не варто захоплюватись аж занадто. Адже навколо нас вирує життя, яке ми можемо просто пропустити, знаходячись у іншій реальності. Не варто відмовлятись від прогулянок, пікніків, нових знайомств у реальному житті. А головне – слід бути собою у будь-якому вимірі.

Як чудово на прогулянці в зимовому лісі!

Все навкруги біле, вкрите пухнастим м'яким снігом. На гілках дерев, особливо на широких лапах ялинок, лежать купи снігу, схожі на шапки. Всі гілки схилилися під вагою снігу. Коли сніг падає з дерева, гілка розпрямляється.

Небо чисте, блакитне. На сонці сніг блищить, переливається і грає всіма барвами веселки, навіть дивитися боляче на цю розкіш.

Мороз. Сніг вискрипує і хрумає під ногами. Якщо взяти в руки трохи снігу і уважно роздивитися, то кожна сніжинка — як витвір мистецтва, ніби якийсь казковий майстер-ювелір зробив ці крихітні ажурні зірочки.

Дерева вкриті не тільки снігом, на гілках — іній і паморозь.

У лісі дуже тихо, здається, що всі сплять під білосніжною ковдрою. У морозному повітрі звуки розносяться дуже швидко і лунають на далеку відстань. Ось ворона каркнула, ось сорока застрекотіла, ось ще якась зимова пташка подала голос. А це синичка цвірінькає. Насиплю їм хліба і борошна, їм важко знаходити їжу взимку.

Ні, не всі заснули. Ось і чиїсь сліди на снігу. Хто тут бігав? Може, заєць в білому зимовому кожушку рятувався від рудої красуні-лисиці або від сірого зголоднілого вовка.

Сонце взимку сідає рано. Ось вже рожевіє сніг на капелюшках ялинок, а білі берізки самі стають золотаво-рожевими. Спочатку блакитні, а потім сині і фіолетові тіні лягають на сніг між дерев. Небо червоніє на заході, а зі сходу іде темрява, навіть тоненький серпок місяця вже можна побачити. Вечоріє, холодно. Повертаємось додому, по своїх слідах ідемо назад по хрусткому снігу. Вийшли з лісу, озирнулись — а він вже чорний на синьому сніговому килимі.

Объяснение: