Фразеологізми біблійного походження приклади та їх значення

Альфа і омега початок і кінецьвипити чашу до дна довести справу до кінцявавілонське стовпотворіння  безладдя, метушняоко за око, зуб за зуб помста, як ти - так і яманна небесна (з неба)  що-небудь бажане, приємне

Михайло коцюбинський написав безліч дуже цікавих творів, але самим таємничим з них, напевно, є повість «тіні забутих предків». у ній відразу кілька захоплюючих для читання тем. але найбільш таємничою тут є тема любові. саме тому хочеться задатися питанням: чому ж любов у поданні автора є вічною таїною? що такого таємничого в цьому почутті і як це було описано в повісті «тіні забутих предків»? головний герой повісті іван у всі часи був досить дивним молодим чоловіком. незважаючи на те, що для всіх гуцулів була характерна забобонність і віра в якісь незвичайні сили в деякій мірі, ще з самої молодості іван не тільки вірував у ці сили, але навіть і зустрічався з ними. хлопчик був дійсно незвичайним і любив займатися незвичайними справами, наприклад, подовгу гуляв у лісі, зникаючи там годинами. під час однієї з прогулянок він побачив дівчину, яка була родом із сім’ї, з якою сім’я івана завжди ворогувала і навіть билася. цю дівчину звали марічка. зрозуміло, що при цій зустрічі вони моментально зчепилися і почали битися. але щось раптово сталося, і вони перейнялися один до одного справжньою симпатією. пізніше марічка та іван полюбили один одного. їх любов була досить незвичайною і напевно багато кого вразила б або здивувала б. але це ніжне почуття між двома людьми було справжнім таїнством, що читачі зрозуміють лише далі по сюжету. як відомо, іван вирушив на заробітки і залишив марічку. але після свого повернення він її вже не застав, адже, на жаль, вона загинула. марічка була єдиною для івана людиною, яка могла розділити з ним таїнство любові. після її загибелі хлопець вже ніколи не міг стати щасливим. він покинув рідні пенати на сім років, одружився, але дружину свою по-справжньому не любив. він продовжував багато гуляти лісом, але вже на самоті. його ніхто не розумів, ніхто не був йому настільки ж близьким, як марічка. одного разу він почув її голос, але це було лише марево. він побіг за нею, але теж зірвався з обриву і загинув. як виявилося, його дружина намовила свого коханця юру зачарувати івана, щоб той зрештою загинув. любов – це дійсно вічна таїна для двох людей. якщо людина знайшла свою справжню другу половину, вона звикає до неї і вже не може уявити своє життя на самоті чи з кимось іншим. хтось інший вже ніколи не зможе розділити його вічну таїну, а через це тому, хто втратив свою другу половину, залишається лише чекати смерті і не сподіватися ні на що хороше, прикладом цьому служить іван.

Дятел — лісовий доктор, ритмічно вистукує звуки, які проносяться по усьому лісу! маленька пташка з нарядним яскраво-червоним чубком, голівка і спинка чорні. на чорних крилах білі смужки і плямочки. «прилетіли улани, сірі жупани, червоні шапочки: рубають пень на шепочки». цю загадку нерідко загадують бабусі своїм онукам. і придумана вона про дятла. як тільки його не називають — і «швидкою », і «лісовим доктором», і «санітаром дерев». а усе тому, що міцним і невтомним дзьобом-молоточком він цілий день вистукує стволи дерев. сяде дятел на ствол дерева, гострими кігтиками зачепиться за нього, зіпреться на жорсткий хвіст і стукає по хворому дереву.  він   наполегливо роздовбує кору старезного дерева, відшукуючи комах а також сигналізує про володіння територією. тому дятла і називають лісовим доктором, адже він хворі дерева лікує, з-під кори шкідників дістає.