Розберіть повністтю речення: долинка, вишита сонцем, пускає їм в очі веселі, сліпучі зайчики.

ответ:

объяснение:

долинка, вишита сонцем, пускає їм в очі веселі, сліпучі зайчики.

долинка (підмет,іменник) що робить? пускає(присудок,підкресли двома рисками,дієслово)

долинка( яка? ) вишита сонцем (означення,виражене дієприкметниковим зворотом,підкресли хвилястою лінією , вишита - дієприкметник, сонцем-іменник);

пускає(кому? ) їм (доданок,підкресли _ _ _,займенник);

пускає(що? ) зайчики (доданок,підкресли _ _ _,іменник);

пускає (куди? ) в очі (обставина місця,підкресли _ . _ . _,іменник);

зайчики(які? ) веселі, сліпучі (однорідні означення,підкресли хвилястою лінією ,прикметники)

розповідне,просте,двоскладне,поширене,повне,ускладнене дієприкметниковим зворотом та однорідними означеннями.

весна.

та це ж весна, бо тане сніг, —  дивись: струмок з гори побіг.шумить вода, ламає все.весна іде, тепло несе.шумить, гуде веселий гайі гомонить: вставай, вставай! розтане сніг, зима мине,земля кругом цвісти почне.дітей малих веселий рійпосуне з хат на луг мерщій.радіє все, співає все,весна іде, тепло несе.п. капельгородський.

 

завірюха.

звечоріло; ніч заходить,місяць з хмари не виходить; ані зіроньки не мріє,тільки сніг кругом біліє.ось схопилась хуртовина,закурилася долина,і кипить мороз у полі,на просторі та на волі,я. щоголів.

 

Твiр-опис природи. зимовий ранок зима. царство снiгу i морозу. одна з його найчарiвнiших картин — це зимовий ранок. як гарно прокинутися вранцi й вiдчути початок нового зимового дня! прокинешся, скочиш зi свого лiжка, пiдбiжиш до вiконця — i твої очi вiдразу ж заслiплює океан кришталево-чистого снiгу. вiн, наче дорога матерiя, блищить i переливається пiд скупими променями зимового сонця. дерева надворi теж у важкому дорогому вбраннi. пишно й водночас якось таємничо стоять вони, сповитi бiлою пухкою тканиною. на гiлках деяких дерев розвiшано годiвнички. снiгурi, горобцi та iншi птахи прилiтають туди пiдгодуватися. приємно i весело спостерiгати за галасли вою метушнею птахiв! вранцi може пiти снiг. iнодi вiн густий, пухнастий, а ще вiн може ледь яскриться на сонцi. тодi здається, що з неба сиплеться легке i майже непомiтне срiбло — й увесь ранок через це набуває урочистостi. дуже приємно бути надворi зимового ранку, дихати його чистим морозним повiтрям! зима — це забуття у природи. це — м'який сон, котрий надає сили i робить людей молодшими та добрiшими. коли зима об'їжджає небосхил на своїй срiблястiй колiсницi, спостерiгаючи i милуючись своїм творiнням, з-пiд копит її зоряних бiлих коней злiтають маленькi кришталевi iскринки. вони довго кружляють над сонною землею, придивля ючись до неї i не наважуючись доторкнутись до її замерзлої поверхнi… iде снiг, i поступово земля змiнюється. уранцi здивованi дерева свiй новий зимовий одяг. лiд на рiчцi блищить та переливається, усипаний мiльйонами ус-мiхнених сонячних променiв. а замерзла земля безтурботно спочиває, дбайливо вкрита нiжною пухкою ковдрою. зима — це досконалiсть. щоб там не говорили про зиму люди. адже навiть найколючiшi снiжинки мають прекрасний вiзерунок. дмухнiть на них — i вони розтануть вiд тепла вашого подиху. отже, значить — ваше серце не застигло. воно спроможне розтопити лiд i творити добро. згадайте, як приємно дарувати людям радiсть. це проста iстина, але в нiй — увесь сенс життя!