Твір на тему навесні хата ніби оживала

Традиційна українська хата, за визначенням багатьох іноземних мандрівників і дослідників, які свого часу побували на наших землях, являла цілком оригінальний витвір. вона була самобутнім явищем в історії архітектури, високим зразком будівельних, мистецьких, етичних та естетичних конструкцій. зводячи той чи інший тип житла, народні будівничі виробили цілу систему прийомів з використанням унікальних і пропорційних силуетів. не випадково французький військовий інженер г. боплан, мандруючи в xvii ст. по дніпру, захоплювався високим мистецтвом народного зодчества. ще один іноземець, німецький й. г. коль на початку xix ст. написав у своєму записникові, що українці живуть в охайних чистих оселях, які називають хатами і які начебто всміхаються. ось таке враження лишилося в дослідника. господині не задовольнялися тим, що (як і голландці) кожної суботи мили їх, а ще й раз на два тижні білили житло. від того хати мали вельми чепурний вигляд, немовби свіжовибілене полотно. які слова вживаються, коли йдеться про українську хату? чепурна, біленька, мов квітка, привітна, гостинна тощо.ось така коротка історична довідка про українську хату.у народі українська хата оспівана в піснях, оповита різними та казковими переказами, опоетизована майстрами слова. не лишились осторонь і художники, вони в багатьох своїх картинах намагалися ввести в композицію обов'язково хоча б елемент хати. і це надавало певного колориту й визначеності всьому полотнищу.хата була й буде символом добра й надії. її незгасний вогник світитиметься теплом маминої любові, вірою в доброту, високу людяність і сподіваннями на чисте небо над головою. тільки люди, які мають красиву душу й добре серце можуть творити ці символи для нащадків.час минає, змінюється архітектура будівель, хат стає все менше по україні, натомість з'являються котеджі. та як би ми не називали сучасні будинки, суть хати не зміниться — це той берег, до якого легко причалювати, це той момент у житті кожного, коли хочеться, переступивши поріг житла, вклонитися батькам, пращурам, власне, історiя.

Розум -підмет  .розум який? всесильний,всемогутній,наш,такий-означення    справді-обставина                                                                                                                                                                                                                 

Унылая пора! очей очарованье! приятна мне твоя прощальная краса – люблю я пышное природы увяданье, в багрец и в золото одетые леса. в их сенях ветра шум и свежее дыханье, и мглой волнистою покрыты небеса, и редкий солнца луч, и первые морозы, и отдаленные седой зимы угрозы. только осенью можно по-настоящему оценить красоту деревьев, поэтому я предлагаю дать название следующей части плана, в которой мы будем описывать красоту осенних деревьев. как осень без красок и без кисти разукрасила все листья, соткала яркий разноцветный ковер на земле, укрыла ее теплым лоскутным одеялом. рябинка, словно девушка, нарядившаяся ради праздника, вся в красных бусах и серьгах, одни листья у нее пожелтели, другие стали пурпурными. осинка осенью превращается в ослепительную красавицу. листья, как фонарики, могут быть зеленовато-розовыми с перламутровым переливом, л деревья не забывают ель и сосну, дарят им подарки. вот ива засыпала их тонкими золотыми рыбками, а березка – желтыми сердечками. на глазах ели и сосны превратились из колючих и хвойных в мягкие и лиственные. все в золоте, багрянце, бронзе, нарядные и разноцветные. осенью можно бесконечно восхищаться красотой деревьев. но лучше всего любоваться деревьями на закате, когда солнышко уже спряталось. имонно-желтыми, малиновыми, пурпурными, огненно-красными, почти черными.