Давнє прислів'я говорить: "хто мови цурається, хай сам себе стидається" - і я повністю згоден з ним, адже без мови немає народу. моя рідна мова - українська. і я дуже пишаюся, що маю змогу говорити нею, адже це наймилозвучніша мова у світі. не знаю я іншої такої, солов'їної, рідної, красивої, з таким словниковим запасом. я вважаю, що бути українцем і не розмовляти своє мовою соромно. хіба ж можна жити на україні і не любити мови? якщо ж ви вважаєте, що розмовляти на українській не престижно чи не модно, то мені вас шкода, адже саме українська мова, на мою думку, є найпрестижнішою. бо саме українською розмовляли видатні діти україни тарас шевченко, іван франко, леся українка і інші..бо ж саме на українській мові написані тисячі віршів, пісень, поем. тому саме не розмовляти на українській соромно, а не розмовляти. отже, для мене моя мова найкраща і наймилозвучніша, і буду робити все аби вона надалі процвітала.
evamining
23.01.2021
Це має бути опис чи просто розповідь? я дуже люблю іх тваринок. і ось нарешті батьки мені подарували на день народження кошенятко. воно було маленьке, пухнасте, чорного кольору з білою цяточкою на лобі. цяточка мала форму зірочки, тому всі почали називати кошеня зірочкою. кругленька мордочка з чорним носиком, блискучими очицями і маленькими стоячими вушками була у мого кошеняти. яке воно було кумедне! товстеньке, на коротких ніжках. щоразу, коли воно мене бачило, підбігало, терлося об ноги, ніби запрошувало погратися з ним. кошенятко мало веселу вдачу, а тому дуже швидко стало улюбленцем родини. найбільше зірочка любила гратися з паперовим метеликом. кошенятко весело підстрибувало, ставало на задні ніжки, крутило голівкою. я дуже люблю свою зірочку і задоволений тим, що вона у мене є. є такий текст