Добрати до слів сполучення , мила дівчина , зелені сади, розумні діти.

В рассказе «Муму» Иван Сергеевич Тургенев описывает историю бедного крестьянского мужика по имени Герасим и его собаки Муму. Мне очень понравился этот рассказ, ведь здесь повествуется о реальной, хоть и грустной жизни.

До событий, описываемых в книге, Герасим жил в деревне и был довольно счастливым человеком. Но потом в деревню приехала их старая и капризная барыня. Ей нужны были новые работники для ее городского дома, и она забрала Герасима. Ему было очень грустно покидать любимую деревню, но он не мог ослушаться барыни.

У себя дома Герасим выполнял очень много разной тяжелой работы не только за себя, но и за других мужиков. Он был очень высокого роста и необычайной силы. Герасим было очень странно после тяжелых полевых работ быть дворником. Этим уточнением автор хотел показать, что жизнь в тот момент времени казалась Герасиму слишком скучной, пустой и унылой.

Вскоре Герасим привык к своей новой жизни. Тогда же он встретил Татьяну, работавшую у той же барыни прачкой. Он полюбил ее и хотел жениться на ней. Но барыня выдала ее за своего дворецкого Капитона. Это стало ударом для Герасима. Спустя год, когда Татьяна и ее муж собрались уезжать в деревню, немой герой, провожая их, подобрал на дороге маленького щенка. Герасим выкормил щенка, практически ему жизнь. Герасим не мог выговорить имя собаки, и все стали звать ее Муму - точно таким мычанием подзывал к себе собаку немой. Эта собака стала для него отдушиной смириться с городской жизнью и уходом любимой.

Но и эту радость отобрала у него взбаломошная барыня. Муму слишком резко оскалилась на нее, из-за чего собаку сначала отдали в другой дом, а потом, когда она вернулась, заставили Герасима убить ее. Герасим не смог так же спокойно пережить еще и этот удар, забрал свои вещи и вернулся в свою деревню, где и прожил долгую и одинокую жизнь.

Я считаю Герасима очень сильным и волевым человеком, незаслуженно пострадавшим сначала от жизни, родившись глухонемым, а потом и от барыни, которая лишила его последних радостей – деревенской жизни, любви и самого лучшего друга. Я думаю, эта история актуальна и в наше время, так как и сейчас обстоятельства могут вынудить нас расстаться с самым дорогим в нашей жизни, но во все времена люди должны бороться и искать жить дальше, как нашел его Герасим.

Источник: Сочинение по рассказу Муму Тургенева 5 класс

Якщо ви запитаєте, манить мене небо, я відповім: «Звичайно!». Та й як може не вабити ця бездонна синя глибина? З дитинства мені хотілося поринути, пірнути в неї, відчути легкість і свіжість польоту.

Здається руку-і ось воно, небо, можна відчути його, погладити. Але немає. Ця блакитна височінь недосяжна, поки ти стоїш на землі. Вона височіє над тобою, дозволяючи лише здалеку милуватися своєю красою. Іноді я заздрю птахам з-за того, що вони можуть у своє задоволення ширяти в небі, розсікаючи хмари.

Небо має свій характер і залежно від настрою змінює зовнішній вигляд. Воно може бути привітно блакитним з безтурботними пухнастими хмарами, які надають йому романтичності. Коли воно таке, зазвичай тепла погода, лише зрідка дме легкий освіжаючий вітерець. Однак все може швидко змінитися. Небо змінює грайливий характер суворий, стає сірим і похмурим. Хмари набирають вагу і темніють, перетворюючись у важкі грозові хмари. Тоді піднімається вітер, і на вулиці краще не бути. Небо може гриміти і виливатися проливним дощем. А ще його можуть розсікати зигзаги блискавок. Хоча, якщо чесно, я його і таким люблю. Мені дуже подобається гати у вікно, як виблискують хмари, по склу течуть дощові струмені, а по дорогах - струмки. І все це доповнюється шумом дощу. Під нього приємно засинати.

А з чим порівняти нічне небо в ясну погоду? З темним оксамитом, усипаним блискітками? Або з гладдю води, над якою парять світлячки? Багато є гарних порівнянь, і небо гідно їх всіх і навіть більше. Не дарма романтики і поети у всі часи оспівували його і використовували в якості метафори для своїх творів.

Про те, яким стає небо під час заходу, набираючи криваво-червоних, золотих і вогняних відтінків, і говорити не потрібно. Хто бачив його хоч раз, вже не забуде. Мільйони картин присвячені йому і мільйони ще будуть написані. Небо величезна і чудово, воно багатогранне і неосяжне. Я не перестаю ним захоплюватись.

Подробнее - на -

Объяснение: