Написать правило поведения в осеннем лесу

Не жечь листья смотреть подноги не отходить от взрослых и быт внимательным!

Н. в.  двохсотий      двадцятитисячний  трьохмільярдний р.      двохсотого    двадцятитисячного    трьохмільярдного з.    двохсотого        двадцятитисячного    трьохмільярдного д. двохсотому    двадцятитисячному  трьохмільярдному о.  двохсотим  двадцятитисячним  трьохмільярдним м.  на двохсотому    двадцятитисячному  трьохмільярдному

– хоч би хвилину ! а то сорока цілісінький білий день скрекоче – плітки переказує, зозуля все перераховує – та часом і помиляється. пугач вночі лякає, спати не дає. а болотяний бугай у річку дзьоба опустить та й гуде собі так, що аж на тому боці

засоромились . зібралися докупи, кажуть:

– і ми мовчати вміємо! відтепер, аж доки нас не покличете, ми – ані пари із дзьобі

і коли сонечко за ліс покотилося, сорока, зозуля, пугач всілися на високу сосну, а болотяний бугай поблизу на березі річки, в очереті, і замовкли.

аж тут із нори під сосною вилізли руді лисенята та й почали гратися — борюкаються, один одного наздоганяють, ще й голос вчаться подавати — гавкають тоненько, повискують, мов щенята.

пугач не втерпів, витріщив свої банькаті очі:

–пугу! пугу-у! ану геть звідси, не заважайте нам мовчати!

почувши це, болотяний бугай аж ревонув спересердя:

– і що ти за птах, пугачу! одразу порушив слово!

а зозуля швидко перерахувала:

–ку-ку! ні, не один, це ви обидва . ку-ку!

тоді сорока, що спостерігала за всім цим з вершечка сосни, аж заскрекотала у захваті:

– лише мені одній вдалося промовчати!