Значення фразеологізму брати гору варити воду вдарити по руках піти за вітром руки гріти

Варити  воду-вередувати,знущатись з когось..вдарити  по руках-прийти до іти  за вітром- незнаю( руки гріти-наживатися нечесно,за  рахунок інших.

аромат львова

    після кількагодинної прогулянки вулицями львова починаєш від­чувати себе мислителем загальнолюдського значення. сюди приїжджа­ють не просто подивитися, а духовно наснажитися. не один колиш­ній львів'янин, нині мешканець києва, а чи москви, чи нью-йорка, сподівається знову наситити своє серце флюї львова, відчути со­лодку відповідність свого внутрішнього ритму з пульсом буття. у ту мить, коли довговічне каміння нашіптує про нетлінні цінності світо­будови, коли історію прочитуєш навіть дотиком руки,— кров по жи­лах струменить так лагідно, як вода лісового струмочка.

    різноманітні вежі, шпилі, куполи, колони є ніби вулканічним ви­верженням духовної магми людства, яка так буйно прорвалася назо­вні з невидимих глибин у цьому місті, що зветься львовом, і засти­гла в дивовижних архітектурних формах. тут сповнюєшся відчуттям, що життя не минає даремно.

    невеликий архітектурний комплекс вірменського катедрального собору є питомим фрагментом львова, без якого той не був би самим собою. мікросвітові собору притаманна аура, у якій народжуються емоції, здатні народжуватися тільки тут.

    заснований 1356 р., він став і культовим осередком численної вір­менської громади й одним із культурних центрів львівського поспіль­ства. щоразу, крокуючи вірменською вулицею, радо відчуваєш, як силует вежі храму, спроектованої петром красовським із лугано, ла­гідно проникає в твою свідомість. відгороджене ґратками подвір'я вір­менського собору викликає непереможне бажання потрапити під його склепіння, бо здається, що, ступивши за цей поріг, опиняєшся в іншо­му вимірі простору і часу. і ось ти стоїш між сивокамінними колонами аркадних ніш, та ще за непроникною стіною дошкульного львівського дощу, без якого такі хвилини немислимі: саме дощ створює ледь помітне водяне екранне полотно, на якому пробігають живі картини минулого. і це казково! а якщо спроби споглядання візій виявилися марними, то можна згадати яскраву сцену з відомого кінофільму за участю михай­ла боярського «д'артаньян і три мушкетери», у якій відбувається дуель гасконця з атосом, портосом і арамісом. місцем зйомки її й стало це подвір'я. тут же — надгробки з епітафіями 600-річної давності, з яких удається зрозуміти хіба те, що й могили не вічні.

  вулиця вірменська — одна з не багатьох, яка передає львівську старовину найчіткіше, так би мовити, стійко утримує її аромат. лако­нічна й виразна форма ренесансного порталу житлового будинку № 20 чи не найкраще засвідчує собою xvi ст., яке на вірменській «випи­нається» з багатьох кутків і ніяк не поступиться наступним століттям. навіть хронос, котрий є символом швидкоплинності часу, фігурою котрого оздоблений фасад однієї з найцікавіших кам'яниць льво­ва — ампірний будинок «пори року», ніяк не може зарадити такому повільному рухові століть на цій вулиці. навіть зодіакальний фриз, яким оздоблено цю ж кам'яницю, своїми дванадцятьма сузірними зна­ками втричі швидше лічить перебіг року, однак історична зміна віків усе одно ледь торкається вулиці вірменської. приваблюють рельєфи роботи гартмана вітвера на сусідній кам'яниці № 21, на яких пра­давні міфологічні мотиви, напевно, також покликані символізувати людський поступ через народження нових поколінь. поколінь, яким хоч і накреслено передавати одне одному естафету конкретної миті — «тепер і тут», а все ж таки судилося колись оволодіти часом завдяки подоланню  

Привіт! в мене як і в кожної людини є своя улюблена квітка за якою я , вона називається орхідея. це цвіте а середнього розміру, має багато забарвлень, в мене вона біло рожева, має подовгувасті листочки і тоненькі корінці. я підливаю рослину два рази на тиждень невеликими порціями, вона вже в мене має майже рік. про мою улюблену квітку я багато цікавилась тому все про неї знаю. орхідеї в дикій природі дуже любили рости на деревах, і в середньому вона росла 20 метрів заввишки а може і більше.
на мою думку кожен має мати в дома якісь рослини, бо це збереже нашу природу.