Какие речення можна скласти з словами куплю витрешки у значенны ледарювати

Якуплю огірки мій друг ледарює

аша класна кімната знаходиться на другому поверсі.

    висота приміщення близько трьох метрів. три великих вікна виходять на східну сторону. денне освітлення є достатнім.  стіни жовтого кольору. приміщення просторе і сонячне.

    парти нові,   дерев’яні,    світло  коричневого  кольору. вони стоять посередині приміщення у три ряди по п’ять штук у кожному.  позаду парт є шафа.  коричневого кольору, дерев’яна  іполірована.  у ній розміщується наочний матеріал, навчальна література. на стіні висить топографічна карта україни.

    попереду парт з лівої сторони стоїть учительський стіл.  він коричневого кольору, дерев’яний з багатьма .  поруч зручний стілець. поряд на комп'ютерному столі є комп’ютер і принтер. це дає змогу використовувати сучасні підходи у вивченні навчальних дисциплін.  на стіні по центру висить маркерна дошка. вона виготовлена із спеціального матеріалу, по ній зручно писати.

    над дошкою по центру є образ божої матері.

    у приміщенні є багато вазонів з квітковими рослинами. вони збагачують повітря киснем.

      опис кімнати свідчить про наявність всього необхідного для навчання.

Вначале октября едва заметной лесной тропинке, которая извивалась между древних дубов, шла девочка лет тринадцати. на ней была клетчатая новенькая кофточка, синяя юбка и белая косынка, как терн-цвет. и эта платочек резко оттеняла черные брови девочки, ее загорелое лицо и светлые глаза. такие светлые и зеленые, что в темноте они, , мигают, как светлячки, ее круглое нежное подбородок походило на яблоко, а прижженными солнцем вздернутый нос похож на желтую лесную грушу, которая остыла против солнца аж на самой верхушке дерева.девочка несла книги и тетради. она возвращалась домой из школы, шла она легким бесшумным шагом, как плыла над тропой, и только иногда под ее ботинками, обутыми на босу ногу, тихо хрускалы сухая веточка или желудь. тропа неожиданно повернула направо, минуя крутую гору. и тогда стало слышно, как весело вызванивает в тишине вода. прозрачный ручей пересекал дорогу, и через него был перекинут кладку из сухой древесины. девочка села над ручьем, положила у себя книги и начала задумчиво болтаться в воде руками. руки девочки были шершавые, как дубовая кора, загорелые и поцарапанные. платок у нее сдвинулась в сторону, и из-под нее выбилась облачко льняного волос, белого и легкого, как пух, - подует ветерок, так оно и разлетится вокруг. и теперь девочка стала удивительно похожей на одуванчик. в школе подружки так и звали ее всегда: ульянка-одуванчик.