Будова слів: бережок, подорожник, білочка, носик

За мо усіх небайдужих городян, родинами, трудовими колективами, 27 березня вийти на загальноміську Толоку і долучитися до підготовки міста до Великодня. Підтримаємо традицію наших предків та напередодні великодніх свят приберемо і впорядкуємо вулиці, парки, сквери, дитячі та спортивні майданчики, подвір’я та під’їзди наших будинків, зробимо наше рідне місто ще красивішим і привабливішим . Закликаємо чернівчан згуртуватися та спільно очистити підвали і горища, прибрати прибудинкову територію, ліквідувати стихійні смітники, розбити клумби, висадити кущі та квіти, долучити до цієї роботи дітей та молодь. Думаємо, що органи самоорганізації населення візьмуть на себе роль організатора таких робіт, знайдуть можливість підтримати конструктивні ідеї кожного мешканця.

ответ:Зараз, наприкінці двадцятого сторіччя, ми вже, здається, знаємо роль людині у світі. Саме вона, знищивши природу, створила навколо себе «оточуюче середовище», саме вона поставила планету на край безодні своїми атомними безумствами; вона немовби загрожує усьому живому. І все ж, ми теж частина цієї природи.

Ми тримаємо і любимо домашніх тварин, ми готові віддати останні гроші, для того щоб нашим улюбленцям було зручно і смачно; ми розводимо квіти і саджаємо дерева; ми прикладаємо титанічні зусилля для того, щоб вижили види, що знаходяться

на грані зникнення…

Людина і природа… Ці два поняття взаємопов’язані зараз, як ніколи. Людина не може жити без природи, без голосів птахів і весінньої повені, без яскравого теплого сонця і сумного осіннього падолисту… Навіть без таких найпростіших речей ми не можемо прожити, як хліб і вода. А це теж дає нам природа.

Та вона теж залежить від нас. Сьогодні вже природа не може бути сама по собі. І люди вивчають дельфінів, люди, в основному, виправляють власні огріхи: розводять рідкісні види риб і тварин, допомагають вижити слабким, відвертають подекуди смертельну загрозу від тварин.

Зараз

людина стала напрочуд могутньою і безпорадною. Могутньою, бо одним натиском «червоної» кнопки ми можемо знищити свою планету, бо посилаємо у далекий космос свою розвідку — космічні апарати, бо вирощуємо у пробірці малят. Безпорадні ж ми, бо не маємо сили протистояти власній всемогутності.

Ми не можемо навіть передбачити землетрус чи виверження вулканів; сильний вітер, дощ або сніг примушують ховатися нас у власні оселі; протистояти стихіям ми не можемо.

Хоч, як на мене, усе це — не головне. А що важливо? Важливо зрозуміти одне одного, навчитися читати велику книгу природи і співпрацювати з нею. Важливо поважати свою матір-Землю і не припустити цілковитого знищення усього живого на ній. Бо коли це станеться, ми, люди, теж зникнемо, і наше основне завдання зараз — не припуститися цього.

Объяснение: