Cкласти два речення у яких слово голка вжито в прямому і переносному значенні голка в їжака і голка для шиття

Упрямому: моя бабуся вирішила зашити мій портфель голкою. у переносному: серце голкою не зашиєш.

Було це одного разу, в країні української мови. було в тій країні багато-багато мешканців. про них знаю усі дітлахи. у самому центрі країни жили підмет і присудок. жили вони у замку. підмет як голова усіх, годині завжди пихатий, відкликувався на "хто? " і "що? ". а присудок завжди за ним, як хвостик бігає і відкликується на "що робить підмет? ". кожен мешканець не дуже поважав присудка за його манери, а був він дуже пихатий, хоть і не займав високого місця. замок у них був просто величезний, але все-таки його охороняли три могутніх охоронця. першим із них був означення, завжди зі всіма або узгоджувався або неузгоджувався. також поважно відкликався на "який? ", "чий? " і "котрий? ". другою була обставина. про неї я можу скласти цілий твір, тому що вона мала багато характерів, та відкликалася на багато питань. третім був додаток. він мав дуже погані риси. деколи він був прямий, а деколи непрямий і звісно як молодший брат обставини відкликався на багато питань. біля замку жили самостійні і службові частини мови, але найбільше із них виділялися два брата близнюка: дієприслівник і дієприкметник. вони завжди були дуже неслухняними. деколи дієприслівник маскувався під присудка, тому його частенько путали із ним, а його брат близнюк під означення. коли дітлахи намагалися їх знайти, вони завжди або плутали їх або зовсім не могли найти. а одного разу сталося так, що коли один маленький хлопчик намагався їх знайти, вони сховалися настільки добре що він подумав що їх не існує. дієприкметник і дієприслівник образилися, після чого їх сам підмет, який був дуже злим. після цього випадку братики близнюки перестали ховатися, але їх до цих під важко знайти дітлахам. p.s. ору, что за такого в школе никогда не задавали)

Був теплий день.я йшла ,як завжди з друзями на жартували ,смі я повернула голову на сигнал авто,яке попереджало про узбіччі дороги сиділа дівчинка,але це була незвичайна дівчинка.маленька,худорлява,брудна зі скуйовджиним волоссям і обличчям,на якому читалося втомлення і разом з друзями завмерли від болю.вона двома ручками стискала окраєць хліба,мабуть,який дав хтось с так обережно його тримала,як самий найцінніший неї підійшло цуценя, таке саме занебане,як і вона і почало горнутися до ніг.мала подивилася на хліб,потім на і віддала йому той єдиний шматок,що був у неї не втрималась и заплакала.мі з друзями підійшли до неї і відняли з потім повели до розповіла нам,що її мати п.є,вітчим знущаеться и вона втікає з дому,щоб побути на самоті їй дала трохи грошей і попросила залиши свою пізніше я дізналася,що батьків позбавили батьківських прав,а дитину відправили до і щастя вдача схилила над нею голову.її удосерила сімейна пара,яка пізніше купила квартиту а нашому будинку.коли ми випадково зустрілися,я її не впізнала.вона буда красуня.коли вона мене побачила,то побігла до мене і сказала,що я її добра фея.я заплакала.ми з нею стали подругами і я їй подарувала