Составить предложение со словом "вдача"

Степан  був гарним, вродливим парубком, міцної статури, мав  добру козацьку вдачу  й вірних друзів-побратимів.

Учому полягає значення історичної пам'яті для кожної людини  без історичної пам'яті немає людини - представника народу, нації. людина без історичної пам'яті - це суто біологічний об'єкт, істота, що живе "тут і зараз". може, їй так зручно, але як же бути з длинною чередою предків, які жили до цієї людини? я вважаю, що не вивчати історію, не пам'ятати її - обначає предати пам'ять предків. історичні факти можуть бути і неприємними для нас теперішніх, але ж це - наша історія.  недарма наші предки так уважно слухали кобзарів та лірників. думи та історичні пісні давали простим селянам змогу дізнаватися про історичні події, діяння славетних людей та народних героїв, відчути свою причетність до історії. тільки та людина, що усвідомлює себе нащадком величезної кількості людей, що жили роки, десятиріччя, століття, тисячоліття тому, може вважатися справжньою людиною, яка пам'ятає, звідки вийшла. сучасній людині дуже важливо відчувати себе частинкою славного народу, нащадком славних людей, спадкоємцем багатої культури, продовжувачем традицій, які сягають корінням у сиву давнину.

ответ:ієприкметник відноситься до особливої форми дієслова та виражає ознаку предмета за дією або станом.

Наприклад: зроблений (такий, що його зробили).

Дієприкметник, моє властивість поєднувати ознаки таких частин мови, як дієслово і прикметник, отже поєднує в собі і граматичні особливості цих частин мови та відповідає на питання: «який?», «яка?», «яке?», «які?».

Наприклад: намальований, омріяна, насичене, палаючі, створені.

Слід зазначити, що як і у прикметника, дієприкметник в початковій формі має називний відмінок і стоїть в однині чоловічого роду. І якщо порівнювати прикметники з дієприкметниками, то першим властиво називати постійні ознаки предмета, а от дієприкметникам властиво виражати ознаки, які залежать від розвитку в часі.

Отже, дієприкметник спроможний не тільки вказувати на ознаку, а й виражати дію або стан, пов'язаний з цією ознакою. Тому можна з впевненістю сказати, що дієприкметник являється не окремою частиною мови, а особливою формою дієслова.

Як правило, найчастіше у реченнях дієприкметник може бути присудком або означенням.

Наприклад: Блищала обледеніла ковзанка. На дворі кружляло опавши листя.

Отже дієприкметник пов'язаний з прикметником такими ознаками:

• По-перше, відповідає на такі ж саме питання: який? яка? яке? які?

• По-друге, змінюється за родами, числами, відмінками;

• По-третє, стоїть у тому ж роді, числі і відмінку, що й іменник, із яким пов’язаний;

• Та має такі самі відмінкові закінчення.

Дієприкметник пов'язаний з дієсловом за такими ознаками, як:

• По-перше, це теперішній чи минулий час. Наприклад: схвильований, незабутній;

• По-друге - це доконаний чи недоконаний вид. Наприклад: мальований, намальований;

• По-третє – це залежність від нього іменника, займенника або прислівника.

Наприклад: знесилений працею, зачарований тобою, прочитаний голосно.

Також, слід запам’ятати, що дієприкметники можуть бути лише в теперішньому або минулому часі, а от майбутнього часу вони не мають. Наприклад: засинаючий (тепер. ч.), заснулий (мин. ч.).

Объяснение: