Напишите, твір - статтю у газету на тему ''мовлення сучасного українця ''

Що означає для будь-якого народу мова? я , що це першооснова існування нації. це те, без чого жоден народ не міг би утвердити своє незалежне становище, надати доказ того, що він вільний або заслуговує на свободу. але вільний не обов’язково в політичному аспекті, а більше – в духовному. нація без мови – не нація. першочергово, звісно, потрібно розглянути картину ставлення молоді до правильного вживання тих чи інших слів рідної мови під час спілкування у неформальній обстановці, у невимушеному колективі. поговорімо, навіть, про дітей мого віку. якби лише можна було уявити, скільки слів-сленгів можуть вигадати підлітки, щоб спілкування набуло більш ближчого їм до душі забарвлення. проте, їх далеко не хвилює, що це забарвлення також може набувати досить темного та брудного відтінку. а нашим обов’язковим завданням є очистити рідну мову від спотворень та повернути їй народну красу. мені здається, що не тільки молодь, але й дорослі люди часто деформують мову. тому ми повинні пам'ятати, що збереження рідної мови – це «справа честі всіх нас, і старших, і молодших, це природній обов'язок перед незалежною, вільною україною», як казав олесь гончар. проблема культури мовлення в сучасний період є актуальною і суттєвою. для того, аби показати, що ми поважаємо себе та нашу державу, нам потрібно слідувати різноманітним шляхам вдосконалення особистої культури мовлення. наприклад, дуже важливо й корисно було б для нас виробляти стійкі навички мовленневого самоконтролю. загалом втрата рідної мови для будь-якої людини – страшна психологічна катастрофа. адже мова вже закладається в людині генетично, спадково. людина не тільки мислить рідною мовою, а й відчуває нею все. втрата ж цієї мови робить особистість душевно біднішою. тому мову свою потрібно берегти. рідна мова для кожного народу – це батьківська мова, це фольклор, це пісня, і, врешті-решт, це титульна сторінка історії певної нації, її культури. одним словом, це запорука державності. рідна мова для кожного народу – єдина, неповторна. такої в світі більше нема і не буде. тому як її можна не любити, не плекати, не шанувати? отже, якщо ми дійсно любимо свою мову і нам не байдужа її майбутня доля, то спілкуймося нею грамотно, пишімо нею, читаймо нею та слухаймо її! бо такої більше нема на землі. хай сучасна молодь засвоїть всі норми спілкування літературною мовою, оскільки молодь – це майбутнє будь-якої країни, її надія. якщо сучасна молодь буде нехтувати культурою мовлення, то на наступні покоління взагалі не можна буде сподіватись. тож говорімо рідною мовою культурно і грамотно!

Сестричка дуже злякалася і спочатку почала шукати братика сама. запитувала у перехожих, чи не бачили вони маленького хлопчика, з блакитними , у темно-синій курточці, чорній шапочці та синіх джинсах. але її пошуки були марними. тоді вона вирішила звернутися у міліцію. сестричка була дуже налякана і стурбована, адже вона все думала, що вона скаже батькам. коли вона почула слова міліціонера у трубці, то зраділа. тому що поки вона шукала братика, то якась літня жінка уже його в міліцію. дівчинка з великою радістю і вдячністю полетіла забирати свого братика. і дорогою додому сильно-сильно тримала маленького за ручку.

1)  н.в.дев'ятсот вісімдесят сьомий       р.в.дев'ятсот вісімдесят сьомого       д.в.дев'ятсот вісімдесят сьомому       зн.в.дев'ятсот вісімдесят сьомий(сьомого)       ор.в.дев'ятсот вісімдесят сьомого     м.в.на дев'ятсот вісімдесят сьомому2)  н.в.  шістсот п'ятдесят чотири       р.в.  шістсот п'ятдесяти чотири       д.в.  шестистам п'ятдесяти чотири       з.в.  шістсот,шестисот п'ятдесятьох чотири       о.в.  шестмистами п'ятдесятьма чотири     м.в.  на шестистах п'ятдесяти чотири3) н.в.  триста двадцять одна      р.в. трьохсот двадцяти одного    д.в. трьомстам двадцяти одному      з.в. триста двадцять одна    о.в. трьомастами двадцятьма одним    м.в.  про трьохстах двадцяти одному