Деякi звуки дуже схожi — справжнi близнята. їх вимовляють подiбно: однаково губи, однаково рухається язик. тiльки при вимовi одних наявний голос, а при вимовi iнших — тiльки шум. про якi звуки йдеться? запишiть пари близнят.

творчість геніїв невичерпна, глибока і багатогранна. і скільки б разів ми не зверталися до неї, вона щоразу відкриває нам нові обрії, збагачує новими почуттями, будить нові думки. саме такою   є творчість вірного сина українського народу т.г.шевченко.моє знайомство з шевченком розпочалося ще з ранніх років. ще дошкільнятами в дитячому садочку ми заквітчали його портрет і так щиро співали пісню про садок вишневий коло хати.а в молодших класах ми вивчали вірші шевченка про рідну землю, рідну природу. як багато зробила вчителька, щоб рядочки шевченкових віршів запали нам у душу! які невичерпні скарби розкрила нам, малим, поезія шевченка, навчаючи любити красу, рідну батьківщину. пейзажні твори поета нам пізнавати рідну природу, збагатили естетичні почуття і тим самим облагородили, виховали чуйність до краси в людській поведінці. мені здається, що дитина, яка зрозуміла і щиро прийняла вірші шевченка до серця, ніколи не зламає молоденької берізки, не штовхне малого, не буде вживати грубих і лайливих слів.ми підростали. ширилися наші інтереси. школа вела нас до пізнання життя. і тут перед нами по – новому постав образ шевченка, що зберігся у пам’яті народу як образ незламного борця за людське щастя, за вільну працю і щасливе дитинство.замислились ми над автобіографічним віршем: «якби ви знали, паничі…». і постав у нашій уяві чарівний і тихий куточок над чистим ставом із зеленими вербами, біленькими хатами. а в хаті – лихо, а в полі – краще на пана без просвітку, без відпочинку. і розкрився у нашій свідомості  трагічний контраст: природа багата і прекрасна, та блага її розподілені нерівномірно: трудівникам – сльози і не посильна праця, експлуататорам – панам – радощі й розкоші. так було за часів кріпацтва. тепер ми усвідомили і поділяли гнів поета проти тих, хто породив народні страждання. тепер ми зрозуміли вогненний заклик поета у його безсмертному «заповіті»: …вставайте,кайдани порвіте,і вражою злою кров’ю  волю окропіте.так т.шевченко збагатив нас новими почуттями. він крокував і крокує поруч із нами протягом усіх шкільних років. звичайно, тепер у 9 – му клас, я сприймаю творчість поета по – новому, більш по – дорослому. я знаходжу багато відповідей на питання, які хвилювали і хвилюють мене.т.шевченко вчить нас любити людей, дає високий зразок служіння рідному народові. захоплена глибиною його думок, пристрастю і красою його поезії, я пронесу ім’я і творчість шевченка крізь усе своє життя.

в наш час комп ютерізації, може здатися, що книжки   більше не потрібні. різну інформацію майже без проблем можна знайти в інтернеті.

але не можна забувати , по-перше, що які б захищені не були екрани моніторів, вони все одно шкідливі для очей. по- друге, що може зрівнятися з почуттям відкриття, коли у твоїх руках з являється новенька книжка. ще пахуча від друкарської фарби.

а по-третє, ніхто не каже, що не потрібно користуватися інтернетом. іноді неможливо знайти книгу ні на полицях бібліотек, ні у магазинах. тоді, дійсно, комп ютер-непогана заміна.

але все ж таки, книжка-краще джерело знань. бо в ній лише те, що автор бажав нам сказати. і ніяких реклам та непотрібних сайтів, без яких неможливо навіть уявити інтернет.