Розставити розділові знаки, зробити повний синтаксичний розбір речення. мати вірила земля усе знає що говорить чи думає чоловік вона може гніватись і бути доброю і на самоті тихенько розмовляла з нею довіряючи свої радощі болі просячи щоб вона родила на долю всякого і роботящого і ледащого.

Мати  (підмет,  іменник) вірила  (присудок,  дієслово): земля  (підмет,  іменник) усе  (додаток,  займенник) знає  (присудок,  дієслово), що  (додаток,  займенник) говорить  (присудок,  дієслово) чи  (сполучник) думає  (присудок,  дієслово) чоловік  (підмет,  іменник), вона  (підмет,  займенник) може  (присудок,  дієслово) гніватись  (присудок,  дієслово) і  (сполучник) бути  (присудок,  дієслово) доброю  (присудок, іменник)  , і  (сполучник) на  (прийменник) самоті  (обставина,  іменник) тихенько  (обставина,  прислівник) розмовляла (присудок,  дієслово)   з  (прийменник) нею  (додаток,  займенник), довіряючи  (обставина,  дієприслівник) свої  (обставина,  займенник) радощі  (обставина,  іменник), болі  (обставина,  іменник) , просячи  (обставина,  дієприслівник) , щоб  (сполучник) вона  (підмет,  займенник) родила (присудок, дієслово)  на  (частина  присудка-фразеологізму,  прийменник) долю (присудок,  іменник) всякого  (додаток,  займенник): і  (сполучник) роботящого  (додаток,  прикметник),  і  (прийменник) ледащого  (додаток,  прикметник).  схема:   [  ]  :   [ ],  (що  ), [ ],  і [ ], щоб ( ).  питання треба поставити від другого головного речення до першого підрядного  ( від четвертого головного речення до другого підрядного ( речення розповідне, неокличне, складне з різними зв"язку (безсполучниковим з відношенням одночасності, сполучниковим сурядним з єднальними відношеннями і сполучниковим підрядним); 1 блок - [ ] : [ ], (що ), [ ] - складне речення з різними зв"язку (безсполучниковим і сполучниковим підрядним); 1 просте речення: двоскладне, непоширене, повне, неускладнене; 2 просте речення: головне, двоскладне, поширене, повне, неускладнене; 3 просте речення: підрядне з"ясувальне, двоскладне, поширене, повне, ускладнене однорідними присудками; 4 просте речення: двоскладне, поширене, повне, ускладнене однорідними присудками; 2 блок -  [ ], щоб ( ) - складнопідрядне речення; 1 просте речення - головне, двоскладне, поширене, неповне (пропущений підмет мати), ускладнене однорідними відокремленими обставинами; 2 просте речення - підрядне з"ясувальне,  двоскладне,  поширене,  повне,  ускладнене  однорідними  додатками.     

На серці стихають негоди, на думку не лізуть клопоти: добра надія обгортає тебе добрими думками, бажаннями.

Хочеться самому жити й любити; бажаєш кожному щастя.  

І ведуть вони між собою тиху-таємну розмову: чутно тільки шелест жита, травиці.

Дощ давно вже перестав; хмари розійшлися; виплив ясний місяць, заглядав у вікна.

Дідова оселя снігом прикрита; мороз малі віконця позамуровував; двері замело, забило.

Там люди сновигають; там чоловіки бідкаються своїм убожеством та лютими морозами; там молодиці сваряться через тин.

Дощу не було, — тільки десь сонце заховалося, небо сірими хмарами обмазалось.  

Кругом неї обсипано було квітками, натрушено травою; повна фартушина того польового добра розстилалась на колінах.

Одначе робота ця забрала не всі її думки: дівчина стиха співала.

Після того — не пізнати Чіпки: з лиця спала давня туга, очима не виглядав смуток; став він веселіший, привітніший; іноді можна було й пісню почути від його.

З жінкою Грицько жив мирно, люб'язно: ні лайки, ні сварки не чула їх простора, весела хата.  

Незабаром прийшов приказ розходитись: бариня з дороги спочивати хочуть!

Позносили й супротивні хатки, насадили перед двором високих та тонких тополь.

Ціле чорне подвір'я каретами, колясами та повозками заставлено; під каретами, позасвічувавши ліхтарі, грають кучери у хвильки, у трилисника, або в джгута; у стайні хрумають коні смачне степове  сіно.

Під ногами страховища двигтіла земля, дикі заводи реву розлягались по околиці.

Там стара мати заливається гіркими сльозами, обнімаючи бриту голову синову; тут молода молодиця з дитиною на руках голосить на весь майдан.

От і старі діди посхиляли голови; от брати розмовляють, понурившись.

Хати були великі, просторі, тільки темні та чорні; по стінах цвіла пліснявка; патьоки збігали додолу.

Максим постарів; постаріла й Явдоха — краса її спала, помарніла, одцвіла.

Максим бажав дочку виростити в багатстві та розкоші; бажала й Явдоха того самого.

(П.Мирний. Хіба ревуть воли, як ясла повні).

На серці стихають негоди, на думку не лізуть клопоти: добра надія обгортає тебе добрими думками, бажаннями.

Хочеться самому жити й любити; бажаєш кожному щастя.  

І ведуть вони між собою тиху-таємну розмову: чутно тільки шелест жита, травиці.

Дощ давно вже перестав; хмари розійшлися; виплив ясний місяць, заглядав у вікна.

Дідова оселя снігом прикрита; мороз малі віконця позамуровував; двері замело, забило.

Там люди сновигають; там чоловіки бідкаються своїм убожеством та лютими морозами; там молодиці сваряться через тин.

Дощу не було, — тільки десь сонце заховалося, небо сірими хмарами обмазалось.  

Кругом неї обсипано було квітками, натрушено травою; повна фартушина того польового добра розстилалась на колінах.

Одначе робота ця забрала не всі її думки: дівчина стиха співала.

Після того — не пізнати Чіпки: з лиця спала давня туга, очима не виглядав смуток; став він веселіший, привітніший; іноді можна було й пісню почути від його.

З жінкою Грицько жив мирно, люб'язно: ні лайки, ні сварки не чула їх простора, весела хата.  

Незабаром прийшов приказ розходитись: бариня з дороги спочивати хочуть!

Позносили й супротивні хатки, насадили перед двором високих та тонких тополь.

Ціле чорне подвір'я каретами, колясами та повозками заставлено; під каретами, позасвічувавши ліхтарі, грають кучери у хвильки, у трилисника, або в джгута; у стайні хрумають коні смачне степове  сіно.

Під ногами страховища двигтіла земля, дикі заводи реву розлягались по околиці.

Там стара мати заливається гіркими сльозами, обнімаючи бриту голову синову; тут молода молодиця з дитиною на руках голосить на весь майдан.

От і старі діди посхиляли голови; от брати розмовляють, понурившись.

Хати були великі, просторі, тільки темні та чорні; по стінах цвіла пліснявка; патьоки збігали додолу.

Максим постарів; постаріла й Явдоха — краса її спала, помарніла, одцвіла.

Максим бажав дочку виростити в багатстві та розкоші; бажала й Явдоха того самого.

(П.Мирний. Хіба ревуть воли, як ясла повні).