Підкреслити в реченні підмет і присудок: весною з теплих країв повернулися ластівки. вони дружно почали ліпити хатку під дахом. у затишному гніздечку з'явились ластів'ята. вони веселим щебетанням зустрічали сонечко.

1реченя підмет - ластівки присудок- повернулись. 2 реченя підмет- вони, присудок- почали ліпити. 3 речення підмет- ластів`ята присудок- з`явились 4 ресеня підмет - вони присудок- зустрічали

Із сивої давнини українці шанували свята. з особливою надією люди чекали на великодень. саме з цього великого свята починається розквітання природи, найсправжнісінька весна.  саме на великдень всі мами й бабусі роблять крашанки й печуть паски. ці вироби зачаровують своєю красою. вони запашні й духмяні. змалечку я нетерпляче чекала великодня як найголовнішого й найвеселішого свята. мені дуже подобається спостерігати, як народжується свято.  паски починають пекти в чистий четвер. в оселі має бути прибрано, вичищено, стіни повинні бути вибілені, а рушники випрані, накрохмалені. у нас в усіх святковий настрій. матуся виставляє на стіл масло, яйця, борошно, родзинки й багато іншого.  справжня гордість господині — добре спечена паска. існує народна прикмета: добра паска — на добрий рік. матуся чаклує над тістом. вона вимішує його, а потім пильнує, щоб тісто не втекло з діжі. поки тісто підходить, у печі розпалюють вогонь. вишневі дрова - найкращі для випікання пасок. досвідчені господині готують їх заздалегідь. коли тісто підійде, його у форми, але лише на третину, бо тісто буде підходити, тобто збільшуватися в об'ємі.  кожна господиня прикрашає свої паски. наприклад, моя матуся завжди посипає їх родзинками, кольоровим пшоном, змазує яєчним білком, збитим із цукром.  випікають паски великі — для дорослих і менші — для дітей. малеча з нетерпінням чекає, поки мама запросить їх до хати оглянути паску — справжнє великоднє диво. на жаль, куштувати паску відразу не можна. це робиться за святковим столом у неділю, коли паски та інша їжа будуть посвячені в церкві.  велику паску розрізають на здоров'я та радість. потім діти одержують по невеличкій пасочці. всі хлопці й дівчата полюбляють великодні свята та з насолодою куштують смачну солодку паску.

Стояв погожий травневий день. блукаючи по небу, я заглянула в дзеркало озера і побачивши там своє відображення, злякалася. який же я стала потворною, грізною, сіркою дощової хмарою! а адже я була такою милою, легкої і повітряної. трохи подумавши, вирішила виправити становище - скинути зайву вагу. неспішно прогулялася над широкої української степом, вибираючи місце, де б скинути . але місцевість мені не , і довелося просити пустотливий весняний вітерець, щоб він відігнав мене трохи на схід - там я, здається, бачила маленьку сільце, де давно не було дощу. вітер охоче погодився, і ось вже через кілька хвилин ми на місці призначення.   я вже готувалася вилитися дощиком на землю, як раптом прямо посередині своєї величезної сірої маси побачила дірку, крізь яку цікаво проглядало сонечко, ніби йому було цікаво, що зараз відбудеться. не розгубившись, я миттєво залатати свою рану: піднатужилася, затягла діру щільним вологим туманом. однією мені стало нудно, і я вирішила покликати своїх старих надійних приятелів - блискавку і грім. вони з'явилися без зволікання і були готові до майбутньої роботи. ми трохи забарилася, чекаючи, поки два сільських мужика, що побачили і почули нас, доберуться до укриття. мені стало сумно, а з моїх очей посипалися сльозинки-дождинки, а потім пустився такий дождіще, що з висоти пташиного польоту погано видно було сільські будівлі. чулися тільки шум обрушився на землю нетерплячого дощу і гуркіт грізного, розкотистого грому - здавалося, що небо зараз звалиться на землю. потріскана земля з радістю прийняла живлющу вологу, підбадьорились рослини, давно не пили смачною дощової води. я опустила очі і в блакитному дзеркалі річки побачила себе - як і раніше легку і повітряну.