Твір моя кімната(сочинение моя комната)

Узагалі моя кімната не зовсім особисто моя, тому що в ній стоїть телевізор. а телепередачі дивляться й батьки. але у всьому іншому хазяїн тут я. тут знаходяться мій письмовий стіл, книжкова шафа і книжкові полиці, диван, на якому я сплю, невеликий столик-тумбочка, де зберігаються мої ігри. поруч — велике крісло, забравшись у яке з ногами, я люблю читати. а головне — в моїй кімнаті є куточок, де стоїть магнітофон і висять на стіні дві карти, різні таблички й цікаві мені картинки. хочу пояснити, що це за таблички. я їх давно колекціоную. наприклад, є такі: «без стуку не заходити», «ідучи — гасіть світло», «у нас не палять», «дотримуйтеся тиші» тощо. висять вони просто так, без системи. я знаходив їх на різних розвалах, деякі мені дарували. мама час від часу погрожує, що викине, але мені вони подобаються.одна з двох карт — це карта нашої області. я люблю іноді відшукувати на ній селища, річки, про які щось почув, відзначати місця, де вже побував. я дуже люблю свою кімнату і, коли їду куди-небудь, незабаром починаю за нею нудьгувати. в ній улітку завжди прохолодно, тому що у вікна два величезних каштани, а взимку тепло й затишно завдяки гарячій стінці каміна.

всім нам добре відомо, що сучасне людське суспільство є інформаційним. тобто, найголовнішою цінністю для людини є інформація. це цілком логічно, адже виживання людини в більшості випадків забезпечується саме собою, воно вже перестало бути чимось надзвичайним. разом із зростанням важливості інформації самої по собі зросло значення і джерел інформації, які існують. як відомо, раніше найбільш популярним джерелом інформацією була книга, сьогодні їм став комп’ютер та інтернет, яким користуються багато людей і отримують з цього використання небачені раніше вигоди. чи дозволяє все це сказати, що комп’ютер може повністю замінити книгу?

думається, що, відпові на це питання, варто розглянути питання зручності, передусім, адже інформаційна складова книг і комп’ютера однакова. по-перше, тому, що через інтернет можна скачати практично будь-яку книгу, щоб потім читати її на екрані комп’ютера. по-друге, тому, що сьогодні існують дуже зручні комп’ютери у формі планшетів, які мають розмір і вагу, що не перевищує габарити книги, при цьому їх екран нітрохи не гірше аркуша паперу. тобто, виходячи з цих факторів, можна зробити висновок, що вже сьогодні комп’ютери стали більш зручними, ніж книги. і використовуються вони явно не менше, адже навіть так звані електронні книги по своїй структурі є в більшій мірі комп’ютерами, ніж звичайними книгами.

тоді чому ж багато з тих людей, які живуть сьогодні, все ще вважають звичайні книги з паперу більш гарними, ніж комп’ютери та аналогічні засоби? люди, які вважають та чинять таким чином, найчастіше говорять про те, що роблять вони це тому, що їм подобається гортати сторінки, робити позначки зрозумілим і звичним їм чином і навіть відчувати запах книг. що ж, такі висновки не витримують жодної критики. найбільша цінність книги – це інформація, яка в ній міститься, а не що-небудь ще, навіть якісь естетичні фактори. книга повинна розглядатися не з естетичної точки зору, а виключно з інформаційної. люди, які книгу як-небудь інакше, не розуміють дуже важливого.

я вважаю, що фактично комп’ютер вже замінив книгу. сучасні інформаційні технології дозволяють використовувати планшет замість книги, що набагато зручніше, адже в ньому зберігається більше інформації, що, як мінімум, економить місце, де раніше розташовувалися книги. думається, що вже незабаром ті, хто ві перевагу книги над комп’ютерам, прийдуть в себе і визнають, що використання комп’ютерів набагато зручніше і будуть йти в ногу з прогресом.

Ті ж учителі говорили, що з тимка вийде художник. він справді непогано малював. однак вчитися далі не схотів. після одного зимового надвечір 'я. тоді з городу він спостерігав захід, захмарений, з льодовою сизгетю, яка внизу переходила в похмуру, що поволі наближала обрій, темінь. од неї в тимка вповзала відлюдьку-ватість лютневої ночі, на яку безнадійно щось очікувало   (г. штонь). …горобина і ялина стояли поруч. зовсім близенько одна до одної. і тому вони часто перешіптувались між собою. на ялинці росли хвоїнки і шишки, а на горобині – листя і грона жовтогарячих плодів. ялинка дивилась на свою подругу. горобині було незручно, і вона почервоніла. кожен плід її спалахнув жаром. ялинка замилувалась нею. яка-то гарна горобина!