За опорних слів, зашифрованих у вислопах, запиши відомі українські фразеологізми.зразок. погано, якщо він на шиї – хомут; попасти в хомут; як свиня в хомуті. 1. дерев’яне знаряддя, яке можна обробляти на голові у впертого. 2. батьки сподіваються, що їхні діти мають цю божу частинку. 3. на що дихають старі речі. 4. що плаче за негідником? 5. що можна дістати за провину?

1. кіл. хоч кіл на голові теши. 2. божий дар. прирівняла божий дар до галушок. 3. ладан. дихати на ладан. думати про ладан і домовину. від нього ладаном пахне. 4. тюрма. тюрма народів. 5. на горіхи. дістати на горіхи.

1.україна незалежна країна. 2.в україні найродючіші грунти в світі. 3.я-українець,тому жіву в україні. 4.на весь світ славиться україна своїми народними ремеслами. 5.україна-могутня держава із славним історичним минулим. 6.україна найбільша серед країн европи. 7.україна межує з росією,молдовою,білоруссю,польшею,молдовою та румуніею. 8.територія україни є 603.700 квадратних кілометрів. 9.україна омивається чорним і азовським морем. 10.україна мае карпати і кримські гори. и отметь лутший! мне ето сейчас надо!

Для мене тарас шевченко також справжній виразник українського народного духу. ще школярем в далекі семидесяті я збагнув це. якщо це збагнув школяр-відмінник, то що вже говорити про ідейно підкованих комуністичних функціонерів з дипломами від вищих партійних шкіл! звісно, що такого масштабу поета навпряму заборонити чи замовчувати було неможливо - пам'ять народу навпрочуд дивовижна штука. тому вони пішли трохи іншим шляхом - дозволили його твори, але, звісно, не всі. а до дозволених понаписували таких коментарів чи рецензій, що середньостатистичному читачеві годі було вловити справжню суть того чи іншого шевченківського слова.  наближаються дні шанування т.шевченка. звісно, це відзначатимуть всі справжні патріоти україни. вітаю всіх, хто буде це робити від щирого серця. на мою думку, участь в цих заходах людей, для яких справжні інтереси українсьої нації нічого не варті, а то й діаметрально протилежні, буде повним нонсенсом. нехай вони вже краще святкують своїх джуґашвілі, ульянава, нікалая, єкатєріну, пєтра, івана ґрознава та інших своїх справжніх. хоч в цьому хай будуть чесними перед своїм сумлінням.  микола стратілат - народний художник україни, а не якийсь невідомий початківець, її гордість. негоже державі так відноситися до своїх знаменитих людей. те, що державою керують особи, які навіть не варті не те щоб порівнювати з такими митцями, а й навіть заїкатися про це, й обумовило такий ганебний стан, де справжні митці не мають повноцінних умов для своєї творчості, а в багатьох випадках й навіть елементарних умов для життя.