Яка фонетична транскрипція до слова бавиться

[бавиц': а]  - наголос на перше  а, звук и наближений до е (познач. як  и  з  маленьким  е  вгорі  справа).

Кожна людина починається зі знання свого родоводу. А її коріння закладене в батьківській домівці, в материнській пісні.

Батьківська хата — це те, що завжди згадується, сниться, що ніколи не забувається і гріє теплом спогадів.

Усіх членів сім'ї завжди об'єднував живильний родинний вогник. Від матері до доньки передавалися старанно вишиті рушники, сорочки; від батька до сина — земля, любов до неї, вміння відчувати її біль, чути її голос.

І до сьогодні зберігаються ці родинні Традиції. Сім'я, що не вберегла вогника, накликає на себе біду. Вогонь здавна оберігав оселю, біля нього росли діти, він вважався священним.

Раніше біля вогню довгими зимовими вечорами збиралися за вишиванням чи куделею. Тут, біля родинного вогнища, навчали поважати свій рід, розповідали про його старійшин, про те, як вони жили, що робили, як співали пісні. Тут навчали поважати людей, бути добрими, чуйними до своїх близьких, навчали дітей допомагати один одному, любити одне одного. Зібравшись усією родиною, вирішували, як мають відзначати свята, як мають жити, щоб не було соромно перед людьми. Хата дає селянинові надійний захист, оберігає від негараздів, дарує світ.

Такі спільні зібрання біля родинного вогнища залишались у пам'яті людини на все життя як найсвітліша згадка про своє дитинство, про свою сім'ю, про родинні традиції. Про це так гарно написав Андрій Малишко:

Та де б не ходив я в далекій дорозі,

В чужім чи у ріднім краю,

Я згадую вогник у тихій тривозі

І рідну хатину свою.

Бо дивляться в далеч засмучені очі,

Хоч тінь там моя промайне.

Бо світиться вогник у темнії ночі,

Мов кличе додому мене!

Объяснение:

Спина забарвлена у жовтувато-зелений колір, черевце – яскраво-жовте. крила, хвіст та блакитнувато-сірі. на крилах наявні білі смуги. на голові є шапочка з блискучих чорних пір’їнок. щоки білі, вздовж грудей тягнеться широка чорна смуга. лапи тонкі, без оперення, пальців чотири. дзьоб короткий, конусоподібний.                                                                         восени та взимку синички збираються і зграї, часто об’єднуючись і з іншими синиць, зокрема  синицею блакитною. таке суспільне життя є пташкам оборонятись від хижаків та знаходити харчі. синиці дуже голосисті і обмінюються між собою багатим набором свисту, та  інших звуків. у кінці зими зграйки починають розпадатися. самці займають певну територію, а дещо пізніше і самиці вирушають на пошуки партнера. раціон синиць досить різноманітний: навесні та влітку вони харчуються комахами та гусінню, а взимку – захованими під корою павуками та личинками. схопивши дзьобом тверду личинку, синиця починає довбати її об гілку, поки та не розм’якне. також охоче поїдає різноманітне насіння рослин: букові та лісові горішки, насіння ясеня, клена, соняшника, тису, глоду, бруслини. восени синички частенько ласують перестиглими , а сніжною зимою злітаються до годівниць. у пошуках здобичі ці рухливі птахи бігають по гілках, часто навіть головою донизу. їхніми природними ворогами є дрібні пернаті хижаки, ласки, тхори і куниці, а білки і ворони дуже часто розорюють їх гнізда.                                                                           навесні самець займає ділянку і одразу сповіщає про це своїх суперників голосним співом, який в той же час приваблює і самиць. помітивши потенційну партнерку, самець розпушує маніжку та починає нервово пурхати навколо неї. якщо кавалер самиці сподобався, вона присідає на гілці, розкриває крила і дзьоб, і вимагає частування, а самець намагається її нагодувати. вчені вважають, що таким чином самиця перевіряє, чи зможе її партнер прогодувати потомство. після цього самець показує обраниці вибране ним місце для гнізда, яким може стати дупло або  штучна хатинка. якщо це місце самиці сподобається, пара розпочинає будівництво гнізда із тонких гілочок, вистилаючи його мохом, сухою травою, пухом та шерстю. у квітні самиця відкладає 6-12 білих яєць з червонуватими крапинками і насиджує кладку протягом 10-14 днів, харчуючись тим, що принесе самець. пташенята вилуплюються голими та сліпими, але через 2-3 тижні вже вилітають із гнізда. батьки догодовують їх ще близько тижня. іноді пара синиць встигає зробити ще один виводок, і тоді старших пташенят догодовує один самець. взимку молодь приєднується до синичих зграйок. статево зрілими пташки стають у 10 місяців, і вже наступної весни виводять своє власне потомство.                     у багатьох країнах велика синиця, як і інші її родичі, взята під охорону, хоча її популяція досить багаточисельна і вимирання птаху не загрожує. люди давно оцінили користь, яку приносять синиці у боротьбі зі шкідниками, і підгодовують їх узимку, а навесні вивішують гніздові будиночки, які швидко знаходять собі мешканців. птахи, які живуть у містах, часто розбиваються об прозорі вітрини або скляні стіни висотних будинків, тому на такі поверхні бажано наклеювати зображення хижаків, які відлякують всіх дрібних пернатих від небезпечних місць.