Поставити подані прізвища. імена, по батькові у родовому та місцевому відмінках: петро михайлович захарченко, людмила василівна кузь, григорій іванович куліш, марія дмитрівна горай, семен тадейович яровий

Р. петра михайловича  захарченка       людмили василівни кузь, григорія івановича куліша, марії дмитрівни горай, семена тадейовича ярового. м.     петрі  михайловичу  захарченко       людмилі василівні кузь, григорію івановичу кулішу, марії дмитрівні горай, семені тадейовичу яровому.

[й і д а л`н`а] - 7б.,7зв.,3склади,1-й - відкр.,ненагол.,2-й - закр.,нагол.,3-й - відкр.,ненагол.

[й] - пр.,дзв.,м"як.

[і] - гол.,ненагол.

[д] - пр.,дзв.,тв.

[а] - гол.,нагол.

[л`] - приг.,сонор.,м"як.

[н`] - пр.,сонор.,м"як.

[а] - гол.,ненагол.

дзеркало  [дз е р к а л о]   8букв,  7звуків,  3 складидз {дз} -  приголосний, дзвінкий, твердийе -  голосний, наголошенийр - приголосний, дзвінкий, твердийк - приголосний, глухий, твердий  а -  голосний, неголошенийл  -  приголосний, дзвінкий, твердийо  -  голосний, неголошений

  серед чудової природи полісся в м. новограді-волинському у родині освічених батьків 25 лютого 1871 року народилася лариса петрівна косач – гордість української землі. мама — відома письменниця олена пчілка, батько — юрист.

    лариса була допитливою та обдарованою, адже у чотири роки вже читала, поступово вивчила десять іноземних мов. ще зовсім малою попросила батьків називати себе лесею. у дитинстві любила гратися зі старшим братом михайлом, чудово грала на фортепіано, співала й танцювала, вишивала й виготовляла іграшки. дівчинка зростала в атмосфері любові до української мови, культури, звичаїв і традицій, у родині часто влаштовували літературні й народні свята, а леся була їх сценаристом, режисером і костюмером. у дев'ять років написала першого вірша «надія» для своєї тітки, засланій за політичні погляди до сибіру. поетеса зростала щасливою у гарній родині.

        але сталося так, що на водохреща в луцьку вона так захопилася святом, що не помітила, як замочила но­ги в крижаній воді. відтоді боротьба за життя, долання нестерпного фізичного болю спочатку ноги, потім — руки, а далі ускладнення — туберкульоз кісток, легень, нирок – не покидали її. тому ще змалку леся українка засвоїла науку: аби не плакати, треба сміятися.

так! я буду крізь сльози сміятись.

серед лиха співати пісні.

без надії таки сподіватись.

буду жити! геть думи сумні!

через хворобу дівчинка не змогла ходити до школи, та при підтримці мами отримала багатогранну освіту.

          у тринадцять років був надрукований вірш «конвалія». турботлива мати підписувала багато віршів доньки псевдонімом «леся українка» (зменшувальне ім'я «леся», бо дівчинка ще була малою, а «українка» — означає «дівчина з україни») - так талановита дівчинка лариса косач стала відомою поетесою лесею українкою. вона залишила ве­ликий літературний доробок, який є окрасою не тільки української, а й світової літератури.