Складіть речення зі сполученнями слів вправи 127

Добрий день, дайте мені смачне морозиво та негазований ,, живчик ,, .

Весь світ — це люди. пізнати його — це пізнати людину, бо у світі немає нічого кращого, складнішого, цікавішого за неї.я прожила тільки 17 років, але вже переконалася, що без любові до людей не звідаєш справжнього щастя, вдоволення, насолоди від існування на цьому світі.усі люди: чужі, свої, рідні, близькі — оточують тебе скрізь і всюди, з ними постійно спілкуєшся, конфліктуєш і погоджуєшся, плачеш і смієшся, говориш і мовчиш. вкупі завжди краще. так було і так буде. це істина життя, бо що я одна? осколок великого народу, славної націїі, як ніколи, відчуваю гордість за свій народ, що знову зіп'явся на ноги, хоч важко, дуже важко втриматися. і я співчуваю, підтримую, звеличую його разом із о. підсухою: народе мій! твоя потребамені щемить, мов сіль у рани.з тобою я сміюсь і плачу,вмираю й воскресаю знову,пишаюсь вродою твоєю.а любити людей, мені здається, кожного навчила мати — єдина людина, яка відкриває «двері у світ життя».для мене мама — святиня, щось рідне, величне, найдорожче. хіба не її люблячі руки пригортали мене з перших років мого життя, хіба не її очі слідкували за мною з невимовною ніжністю і любов'ю, хіба не постать схилялася над моїм ліжком, коли я часто хворіла або втомлена лягала відпочити. тому й святе воно слово матусі, тому й незабутнє на всі роки. заповіді материнські — найсвятіші, і виконувати їх треба з честю і гідністю, бо, за словами в. симоненка,за тобою завше будуть мандруватиочі материнські і білява навчити дитину чомусь, мати сама повинна бути взірцем, прикладом, який можна наслідувати. дивлюся на свою маму і дивуюся, скільки уваги, любові і ласки віддає вона кожному, хто до неї звертається за .у будь-яку пору поспішає вона на людям, бо в неї дуже відповідальна професія — лікар.учить вона й мене любити людей, бо жити серед людей і бути відірваним від них не можна, бо це «остаточна загибель свого «я», своєї особистості. треба, щоб моє «я» воєдино злилося з мільйоннодужим народним «я», щоб було, як у п. тичини: я єсть народ, якого правди силаніким звойована ще не була.яке це все-таки щастя — жити й любити! недаремно ще т. шевченко говорив: невесело на світі жить,коли нема кого любить.важливо не просто любити народ, а конкретних людей, які живуть поруч з тобою. хворій, немічній людині, виручити друга в біді, поспівчувати нещасному — ось що значить любити людей не на словах, а на ділі. а вчать нас цьому матері усе життя дивляться вони нам услід, вирядивши в люди і благословивши на світлу долю. стоять і дивляться, і чекать нас завжди, і бажають нам добра і щастя.рідна мати і україна — два крила любові несуть людську душу через віки, бо тримає їх на світі материнська любов. мама завжди з нами, вона живе в нас і в наших дітях та онуках, у всьому нашому роді і береже нас та благословляє на добро.скількох вона вивела у світ, передавши їм у спадок любов до людей, глибоку чуйність до людських тривог, смутків і радощів, навчивши їх творити добро, берегти все святе на землі.

Калино моя, україно! рука грози сваволить в гілках твоїх – струнах, гуде бандура. говорить бандура про те, що жива єси і житимеш вічно в лунких солов’яних бурях. і. жиленко нас із дитинства вчать любити свою батьківщину. ми любимо її, бо ми тут народилися, живемо, навчаємося, працюємо. справжній патріот своєї батьківщини ніколи її не зрадить, не кине в тяжку хвилину. наша батьківщина – це україна. я люблю свою країну, хоча жити в ній не так уже й легко. але всі ми віримо, що настане той час, коли україна розквітне. так, багато лиха зазнала наша люба україна. історія українського народу героїчна. він падав і знову підіймався, оборонявся, боровся, будував, орав. наш народ створив дивовижний світ пісень, легенд, казок. він тисячі років уже пише свої книжки, розповідає про своє минуле. йому пророкували загибель, принижували, глумилися з нього, але він жив, мислив і творив, зберіг свою землю, мову, історію та культуру. хіба ж можна забути про голодомор 1932-1933 рр., про війну з німеччиною, про катастрофу на чорнобильській аес? але все це наш народ витримав, бо він дуже сильний. ми ніколи не забудемо, як страждала україна в роки вітчизняної війни. багато загинуло українців у боротьбі з гітлерівськими загарбниками. ми знаємо своїх героїв, які загинули за наше майбутнє. у нашому місті є вулиці, які названі на честь наших героїв – земляків.  як же треба було любити свою вітчизну, що ніяке катування не зламало цих патріотів! восьмого жовтня 1944р. гітлерівські війська були вигнані з території нашої україни. це відбулося завдяки героїзму, патріотизму українського народу. український народ завжди прагнув до свободи. ніхто не зламає його, не поставить на коліна. усі ми знаємо, що першого грудня 1991р. на всеукраїнському референдумі народ підтримав незалежність україни. наша рідна україна багата й красива країна. мені довелося побувати в карпатах. там є такі чудові місця! люди приїжджають із-за кордону відпочити сюди, подивитися на величаві гори, на прозорі води гірських річок. у світі налічується сорок різних видів мінеральних вод, більшість із яких є в україні. за багатством цілющих джерел україна поступається кавказові. особливо багато їх у карпатах. а яка красива столиця нашої україни – київ! я була в києві навесні, коли буйно квітли каштани на хрещатику. мені здалося, що краще й рідніше нашої україни не може бути. я люблю і свій рідний донбас, який славиться своїм вугіллям. ми поважаємо шахтарів, які нелегкою працею примножують багатство нашої україни. якщо згадати нашу історію, то ми повинні пишатися, що в україні були такі видатні люди як мікробіолог ілля ілліч личников, конструктор ракетно - космічних систем сергій павлович корольов, природознавець володимир іванович вернадський. думаючи про нашу україну, неможливо не згадати великого українського поета тараса григоровича шевченка. поет помер понад 149 років тому, та залишається з і я вірю, скільки житиме україна, стільки житиме і великий кобзар у наших серцях, бо звертався він своїм словом до минулих, сучасних і майбутніх поколінь. шевченко дуже любив україну, її історію. з якою любов’ю він описує ріку дніпро як символ могутності, нескореності: немає в світі україни, немає другого дніпра…  відомими кобзарями, що навік уславили свої імена відданим служінням українському народові, були остап вересай, брати кравченки, гнат гончаренко, євген мовчан. закінчуючи свій твір, хочу сказати, що я ніколи не залишу свою країну, бо вона для мене, наче рідна мати. це найдорожчий куточок на нашій планеті. і тому я вважаю, що ми не повинні шукати кращого життя в інших країнах, а зробити його щасливим у своїй державі: ще не вмерли україни і слава, і воля, ще нам браття молодії, усміхнеться доля. згинуть наші вороженьки, як роса на сонці, запануєм і ми, браття