Що ви знаєте про м.стельмаха-фольклориста )

Михайло панасович стельмах народився 24 травня 1912р. у селі дяківці літинського району на вінниччині в родині незаможного хлібороба.              перші його віршові спроби на тридцяті роки, коли він по закінченні вінницького педагогічного інституту (1933) вчителює спочатку на рідному поділлі, а потім у школі села літки на київщині. паралельно з роботою вчителя стельмах працює і як збирач народнопісенних скарбів; пізніше (після великої вітчизняної війни) він деякий час вдосконалював професійні навики фольклориста на посаді наукового співробітника в інституті фольклору та етнографії ан урср.              перша збірка поезій «добрий ранок» виходить під редакцією а. малишка 1941 року.              перебуваючи у лавах радянської армії, м. стельмах зустрів велику вітчизняну війну. у 1941р. отримав важке поранення в голову і спину. після тривалого лікування — знову на фронті. списаний медкомісією зі служби в артилерійській частині, працює спеціальним кореспондентом газети «за честь батьківщини» (перший український фронт). залікувавши друге важке поранення (липень він повертається до лав захисників вітчизни і закінчує війну на німецькій землі.              під час війни у воронежі та уфі вийшли під редакцією м. рильського дві збірочки фронтових віршів стельмаха «провесінь» і «за ясні зорі» (1942), в 1943р. з'явилась надрукована в уфі книжка оповідань «березовий сік» під редакцією ю. яновського.              1943 роком датується початок роботи над вимріяним ще до війни великим прозовим твором. праця над ним тривала вісім років; частини твору «на нашій землі» (1949) та «великі перелоги» (1951) створили в цілокупності (після кількох «проміжних» редакцій окремих частин) об'ємний роман-хроніку під назвою «велика рідня». роман був удостоєний державної премії союзу рср і започаткував серію епічних полотен:               1957р. — роман «кров людська — не водиця», написаний до 40-річчя великого жовтня;               1959р. — роман «хліб і сіль», який разом з обома попередніми епічними творами письменника був удостоєний ленінської премії 1961р.;               1961р. — роман «правда і кривда», несподіваний своєю публіцистичною «відкритістю»;               1969р. — роман «дума про тебе».              останній роман — «чотири броди» (1979, державна премія урср ім. т. г. шевченка як і «велика рідня» і «дума про тебе», об'єктом зображення має українське село 30-х років і часів великої вітчизняної війни. цей роман, який справедливо вважають творчим заповітом видатного письменника, складно і довго йшов до читача. це пояснюється тим, що в ньому автор порушив заборонені тоді теми — голоду 1933 року, сталінських репресій, атмосфери недовіри та донощицтва, що панували в ті роки, свавілля партійних керівників.              поетична творчість м. стельмаха зменшується: після виходу збірок «шляхи світання» (1953) та «жито сили набирається» (1954) письменник обмежується упорядкуванням двох книг вибраного — «поезії» (1958) і «мак цвіте» (1968) — та виданням кількох книжечок для дітей.              у 1957р. вийшла друком п'єса «золота метелиця», яка поклала початок низці драматичних творів: «кров людська — не водиця», 1958; «правда і кривда», 1965; «зачарований вітряк», 1966; «на івана купала (дума про морозенка)», 1966; «кум королю», 1967; «дума про любов», 1971.              м стельмах — знаний далеко за межами нашої країни романіст, поет, драматург, повістяр («над черемошем», 1952; «гуси-лебеді летять», 1964; «щедрий вечір», 1967), вчений-фольклорист.              був удостоєний звання героя соціалістичної праці (1972), депутат верховної ради срср ряду скликань, академік ан урср.              помер письменник 27 вересня 1983p. 

Обличчя велике, із загостреним, але м'яким підборіддям. Рот чітко і красиво окреслений, вуста яскраво-червоні, ледь припухлі. Ніс великий, широкий донизу, але він не спотворює обличчя. Над темними бровами високий чистий лоб, облямований м'яким волоссям каштанового кольору, яке злегка кучерявиться.

Але найголовніше — це очі дівчини. Великі, карі, широко поставлені, вони надають обличчю натхненності, лагідності. Такі очі називають променистими. Вони світяться добром, у них відчувається внутрішня сила і якийсь затаєний смуток. Мабуть, нелегко медсестрі щодня стикатися з людським горем.

Відчуття лагідності та чистоти підсилює білий халат. Це не просто професійне вбрання. Халат пошитий незвичайно і зі смаком. Його м'які складки, особливо на широких рукавах, прихоплених манжетами, підкреслюють жіночість усієї постаті.

Дівчина стоїть, наче про щось розмірковуючи. Може, про те, як краще до тяжкохворому. А може, це вже кінець зміни, але сестричка ще й досі подумки з тими, кому зараз зле.

Гарна, хороша медсестра. Її, мабуть, хворі дуже люблять.

Объяснение:

        Кожна людина має як позитивні, так і негативні риси. Чемність належить до першої категорії. Чемність – це форма взаємовідносин між людьми.Людина має бути чемною, щоб добре ставитися до оточуючих і краще розуміти їх. У чемної людини зазвичай високі моральні цінності, вона вміє гарно спілкуватися з усіма категоріями людьми. У сучасному світі таких осіб стає дедалі менше. Тому людина має бути чемною хоча б для того, щоб підкреслювати свою індивідуальність. До того ж, чемність – це ще й духовна чеснота. Бути чемним або ввічливим – значить, уміти правильно поводитися в суспільстві й мати гарні манери. Не слід бути чемним тільки в колі незнайомих людей, щоб справити гарне враження.                 По-справжньому чемна людина та, яка добре себе поводить завжди, всюди й з усіма. Кажуть, що чемність діє як магніт і притягує людей. Однак цю рису потрібно довго виховувати в собі кожній людині.