Напам'ять пам'ятник пам'ять пам'ятати, скількі букв і звуків

Напам'ять [напамй'ат')-8б. 8зв. пам'ятник (памй'атник)-8б.9зв. пам'ять(памй'ат')-6б.6зв пам'ятати(памй'атати )-8б.9зв.

Напам'ять [напамйат´]8б.,8зв. пам'ятник[памйатник]8б., 9зв. пам'ять[памйат´]6б.,6зв. пам'ятати[памйатати]8б.,9зв.

рано чи пізно кожна юнка кожний юнак повинні вирішити для себе ці найважливіші питання. яке місце в моєму житті займе релігія? яку професію вибрати? хто ж, нарешті, стане моєю законною половиною? від того, як ми їх вирішимо, залежатиме решта нашого життя.

яке місце в моєму житті займе релігія? свідомо чи ні, але ви й так шукаєте саме ту вісь, навколо якої буде обертатися ваше подальше існування. якщо істинні духовні цінності закладені у вас із дитинства, то, зрозуміло, душа ваша прямуватиме до бога. якщо ви гадаєте, що сенс вашого життя — в отриманні насолод, то тим самим ви позбавляєте його смислу й усякої вартості.

яку професію вибрати? вірний вибір конкретної спеціальності для кожного надзвичайно важливий, бо ж більшу частину дня ми проводимо, виконуючи свої професійні обов'язки. і якщо справа, якій ви присвятите своє життя, залишить вас байдужим і не стане винагородою за вашу працю, ви приречені на довічну нудьгу, сум і духовну порожнечу.

а кого вибрати в супутники життя? від вирішення цього питання залежатиме, з ким ви станете одним тілом і душею, хто вкусить плід вашої зрілості. разом із цією людиною ви станете ростити ваших дітей, вона розділить з вами й горе, й радощі життя. але поспішність може до катастрофи, та катастрофа ця може бути не тільки особистою — це крах сім'ї, усіх надій молодих і, що найтрагічніше, катастрофа й для дітей!

отже, зрозуміло одне: недостатньо продумане рішення будь-якого з цих трьох найважливіших питань зменшує ваші шанси на щастя й самореалізацію. тому вже зараз якомога уважніше придивіться до себе. що ви за людина в реальності? які ваші цілі? що для вас святе? у що ви вірите? до чого ви прагнете? ви самі єте своїм життям чи хтось інший? ви відповідаєте за свої вчинки? ви довіряєте власним почуттям? чи здатні ви чесно й відкрито подивитися на своє життя, якщо знадобиться раптом у ньому щось змінити? чи існує щось або хтось, що заважає вам стати таким, яким вам хотілося б бути? ось ті питання, на які треба відповісти, якщо хочемо прожити насичене, цікаве й відповідальне життя.

бред конечно но выбрать что то

 

 

 

 

як відомо, нещодавно ваш автор купив собі відеокарту. нарешті можна повноцінно використовувати свій персональний комп’ютер і бавитися у різні ігри, які воробус любить ще з часів царя марсело.

коли все запрацювало на повну силу, я одразу ж написав пост із проханням у виборі хороших комп’ютерних ігор.

у коментарях одразу ж люди почали писати про свої улюблені ігри. воробус звісно що прислухався до думки людей і у деякі з них вже навіть почав бавитися. часу би було побільше, бо робота є робота.

хоча, є деякі люди, що умудряються бавитися ігри і на робочому місці, але не будемо вже так сильно палити контору, хай бавляться.

у мене залишається час або зранку від 6 до 8 години, або ж пізно ввечері.

про що ми будемо говорити сьогодні?

при пораді ігор, один юнак мені сказав слова, цитую: «ігор, та навіщо тобі ці комп’ютерні ігри, йди краще погуляй, така хороша погода на вулиці».

дійсно, він сказав толкові речі, але що ж робити. це як тема, пам’ятаю писав – футбол чи дівчина.

і на футбол треба йти і з дівчиною погуляти треба. тоді пригадую було багацько коментарів по цьому питанню.

спробую поміркувати на тему комп’ютерних ігор та прогулянок на свіжому повітрі.

отже, чому комп’ютерні ігри?

нікуди не треба йти, ніхто тебе не буде чіпати, нікого не треба видзвонювати, плюс отримаєш великий заряд адреналіну. завалиш якогось іноземця, поїздиш на різних автівках. єдине що не добре, так це зір псується і витрачаєш багато часу, бо треба проходити різні місії.

чому варто йти гуляти?

погода – хороша, комп’ютерні ігри можна побавитися і в дощову погоду. якщо не бавився в ігри тривалий період часу, то можна і ще не побавитися. надворі світить сонечко, краще піти погуляти вечорами з дівчатками або як нема їх, то попити пивця з друзяками.

скільки того життя?

цілий день сидите за тими комп’ютерами. колись люди більше приділяли увагу один одному, а тепер як не робота на комп’ютері, то витрачання часу у соціальних мережах типу «кантакти», «однокласники» і так далі. а тут ще і комп’ютерні ігри. можна ж колись розвіртуалитися?

хоча, якщо робити підсумок статті, то у кожного своя думка по тій чи іншій темі. радити можна одне, а вийде все по-іншому.

а яка ваша думка, шановні користувачі блогу, краще побавитися у комп’ютерну гру чи піти