Складіть цікаву історію про життя ваших іх тварин. у нас не має іх тварин, тому я не можу написати цю історію. дякую всім хто мені!

Гуляя с собаками в сильный мороз, я обнаружила под кустом дворняжку, которая показалась мне тяжело больной,т.к. она от моих собак не убегала и даже не встала.забрала домой. сволочь родила мне 5 щенков на следующий день, она-то оказалаась здорова, а вот я получила геморрой - их пристраивать! пристроила. дворняжка осталась.прожила долгую и счастливую жизнь, регулярно убегая в течку и принося щенков.наша семья теперь - просто асы по втюхиванию дворняжек! это была хитрющая собачка и всегда добивалась своего. воровала, но сваливала на котов.как истинное дитя улицы, никого не боялась. мы ее любили

Моє рідне місто донецьк. загальновідомо, що до 1924 року він називався юзовка, а з 1924 по 1961 сталино (сталино). це адміністративний центр донецької області з населенням близько 1000000. своя назва наше місто одержала від ріки сіверський донець, що тече через північ донецької області і є дуже гарної, широкої й впечатляюще величної. улітку в ній добре купатися, узимку качатися на ковзанах ріка є нашим помічником і нашою гордістю. загальновідомо, що донецьк є великим промисловим і фінансовим центром на сході україни, його ще називають «шахтарською» столицею, тому що в ньому є 24 шахти. російський учений дмитро менделєєв провів у нашім місті 3 місяці в 1888 році .але люди нашого міста не тільки вчаться або працюють. вони ще й люблять відпочивати із сім'ями або друзями, гуляти по вулицях, ходити в музеї, парки, кінотеатри й театри. ми дуже пишаємося меморіальним комплексом у центрі міста, пам'ятником тарасові шевченко, що є копією пам'ятників, що перебувають в онтаріо й канаді жителі міста витрачають досить зусиль, щоб навколо було затишно й красиво. донецьк відомий своїми чарівними , які радують погляд з початку літа й до пізньої осені. наше місто дуже гостинне, і запрошує до себе у райський куточок!

з нагоди свята матері вчителька задала двом дівчатам намалювати газету. ці дівчата були хорошими подружками, ходили в художню школу, а звали їх ганна і катя. і от наступного дня вони зібрались після уроків в класі, принесли все потрібне й почали обговорювати, як все намалювати.

- особливо мені хочеться, щоб тут був намальований гарний букет, який тримають жіночі руки, а отут можемо розмістити потрібний нам текст, - запропонувала ганна.

- а я уявляю тут маленьку дитину, яку на руках тримає мама.   а весь текст, що нам потрібно, розмістимо навколо них, - сказала катя.

- але мама з букетом краще!

- ні, дитина краще!

- мама!

- дитина!

- якщо ти не хочеш поки малювати, давай спочатку підпишемо її.

- давай.

після того, як вони намалювали назву гарними буквами, ганна і катя знову почали сперечатися. і сперечались б вони довго, якби ганна випадково не зачепила склянку з брудною водою. вода розлилася по всьому паперу, назва розплилася.

- ну от, дивися, що ти наробила! - вигукнула катя.

- а не треба було сперечатись! - дорікнула їй ганна.

дівчата спробували висушити газету, але від цього папір тільки знявся хвилями. подружки ледь не заплакали.

- все, не буду більше з тобою дружити! - сказала ганна і, зібравши речі, пішла до дому.

- а я з тобою! - відповіла катя й, залишивши невдалу газету тут, теж пішла.

на наступний день, коли вони прийшла в клас, вчителька незадоволено розглядала роспливчасту назву й зіпсований папір:

- я думала ви можете краще, дівчатка! що ж тепер робити? через відсутність газети клас не зможе взяти участь у конкурсі до свята!

рапттом ганна витягнула з портфеля ще один ватман, на якому була зображена дитина в матусі на руках - так, як хотіла катя. у відповідь катя теж витягнула ватман, де були намальовані мамині руки, що тримаю букет - як хотіла ганна. дівчата засміялись й помирились, а вчителька сказала:

- от тепер я вами дуже пишаюся - ви не тільки добре малюєте, а ще й хороші подружки!

 

 

* вибачаюсь, якщо воно дуже велике, але в майбутньому пишіть обсяг, який від вас вимагають вчителі. якщо - скажіть дякую *