Допис на тему наш клас на екскурсии

Наш клас побував на екскурсії в умані . спочатку ми відвідали зоопарк . там бачили сміливих левів ,веселих тигренят,кумедних мавп і багато інших звірів .ми хотіли пригостити їх чимось смачненьким ,але це заборонено .потім увесь клас повели в дендропарк. там ми веселилися , гралися, милувалися природою . ввечері за нами приїхав автобус. ось так ми провели цей день, що залишив в пам'яті незабутні враження .

На этой экскурсии я узнал много интерессного."расскажи про то,что ты узнал"пообщался с учениками из класса.

Объяснение:

Найголовніше з того, що дійсно існує, це життя людини. Вона має багато проявів, аспектів і цікавих особливостей, але найголовніше в житті кожного це те, що життя Можна довго міркувати про якість життя. Наприклад, ні для кого не секрет, що сучасний світ абсолютно несправедливий і великі більш розвинені країни наживаються за рахунок маленьких і менш розвинених. Про це воліють не говорити, тим не менш, це так. І це дозволяє зробити висновок, що життя практично повністю позбавлене будь-якої справедливості. Життя несправедливе, це вірно, в ньому є ще дуже багато всього поганого. Але чи може це означати, що прожити таке життя можна лише погано і ніяк інакше? Аж ніяк ні.

Найголовніше в житті кожної людини, кого б ми не розглядали у якості прикладу, полягає зовсім не в матеріальних або подібних цінностях. Головне криється в духовній складовій життя людини. І як же досягти цього духовного? Перше, що для цього потрібно, це побільше спілкуватися зі своїми близькими та друзями. Краща розвага, найприємніше і найкорисніше проведення часу – це в компанії хороших і близьких людей, які завжди прагнуть до чекають від тебе того ж. Далеко не обов’язково володіти багатствами або якимись матеріальними благами, щоб насправді бути щасливим. В житті найголовніше – це мати гарну дружню компанію, приємних людей навколо, і тоді все буде чудово, незалежно від інших обставин.

Втім, є і другий, не менш важливий аспект, який теж позначається на житті будь-якої людини. Цей аспект життя – це людське здоров’я. До того, хто живе на цій землі серед нас, але з якоїсь причини позбавлений хорошого рівня здоров’я, можна ставитися лише з жалістю. Ніщо так не псує людське самопочуття, його настрій і готовність насолоджуватися життям, як якісь проблеми зі здоров’ям. Вони доводять життя людини до дуже неприємних моментів, перетворюють таке життя на суцільну муку, що, звичайно, дуже псує всю якість життя будь-якої людини.

Життя людини багатогранне, різноманітне, воно завжди цікаве, якщо, звичайно, сама людина не заганяє себе у певні складні і неприємні обставини. Втім, це зовсім не означає, що в житті людини можна виділити найважливіше. Найважливіше в житті кожної людини – це хороша компанія, дійсно близькі і милі серцю люди, з якими приємно проводити час, а також гарний стан здоров’я, яке дозволить кожному насолоджуватися життям в повній мірі і без обмежень.

Відповідь:

МЕНЮРУБРИКИ

МІЙ ЧАС ЗУПИНИВСЯ ТУТ. РОЗПОВІДЬ АМЕРИКАНЦЯ НА КАРАНТИНІ У ЛЬВОВІ

Joe Lindsley

29 березня 2020 27543 0

Джо Ліндслі прилетів до Львова на журналістську конференцію та через карантин змушений був залишитись тут надовго. (українською та англійською мовами)

Фото: Газета «День»

ФОТО: ГАЗЕТА «ДЕНЬ»

У Львові є популярною пісня, у якій є слова «Ми помрем не в Парижі». В епоху коронавірусу вона отримала зовсім інший зміст. Наш час зупинився там, де нас зупинила інфекція. І він змушує переглянути багато наших цінностей, змінити своє ставлення до світу та до себе. Історія американського журналіста Джо Ліндслі, який через вірус змушений надовго застрягнути у Львові та його друзів з різних країн світу.

Коронавірусом була інфікована значна частина відомих людей – принц Чарльз, Грета Тунберг, урядовці й політики з багатьох країн, включно з американськими сенаторами, зірками НБА та футболу, що підкреслює його поширення на весь світ. Він навіть отруїв мої сни: я бачу той самий жах, у якому залишок на шкалі мого інгалятора від астми, який рідко використовую, швидко падає до нуля. Всі ми перебуваємо у стані невизначеності і божевілля, і я чую історії, які дають надію, свідчать про розчарування та розгубленість, від друзів, яких я зустрів під час подорожей світом.

Під час цього карантину я перебуваю в Україні, де випадково залишився, коли музика, як у грі, перестала грати, і нам усім довелося знайти місце для самоізоляції. Я залишився за стінами монастиря ХVII століття як єдиний гість у готелі, і, незважаючи на фізичну ізоляцію, я перебуваю на зв’язку з іншими людьми. Усіх цікавить одне: що відбувається у цю дивну епоху коронавірусу? Ось мої думки.

Пояснення: