Прошу ) прочитайте початок тексту з твору івана цюпи. продовжіть його розповіддю про степ, зберігаючи стиль та авторський задум. використовуйте складносурядні речення. тихо в степу. тільки шумить зелене море і снує колосом легенду. та ще й жайворон, переклавши її на музику, сіє і сіє над землею сумовиту пі

і легенький вітерець хитае тихенько стебельця зелені, що сяють на жовтому сонці.

Навесні природа пробуджується від зимового сну. поступово сходить сніг, та земля недовго лишається чорною та голою. тільки-но теплішає, звідусіль починає пробиватися молода яскраво-зелена трава, на деревах набухають бруньки та згодом перетворюються на маленькі листочки. на водоймах швидко тане лід. крига гойдається на воді, доки зовсім не перетвориться на неї. весняне небо зазвичай чисте, блакитне, і по ньому швидко пливуть сніжно-білі   хмаринки, схожі на тварин - лева, черепаху, різні предмети, навіть обличчя людей.а згодом починається справжня краса. усюди розпускаються квіти – проліски, фіалки, кульбабки… весняний сад – це чарівне місце! у дрібних ароматних квіточках стоять дерева, аж здається, що вони закутані в легкий пахучий туман. особливо мені до душі, коли розквітають персики та груші – їхні квітки рожеві, і вони виділяються з-поміж інших дерев. звідусіль лунає спів та щебет птахів, які повернулися з далеких країв і тепер, здається, розпові одне одному про свої пригоди. навесні все навколо наповнюється кольорами, звуками, запахами, і мені стає весело на душі. весна в місті завжди починається з того, що прибирають вулиці, висаджують молоді деревця та розбивають клумби в парках, скверах, перед великими магазинами. і люди на вулицях також змінюються. вони яскраво одягнені, більше гуляють, навіть усміхаються частіше, мабуть, тому що погода радує теплом, світить ласкаве сонце, а головне – не треба одягати важкий одяг і взуття. весна завжди надихає митців на створення художніх шедеврів. як добре, що зараз кожен може взяти цифрову камеру та зробити свої чудові знімки весняної краси. але найголовніше – зберігати весняний настрій у душі цілий рік!

Єтаке дуже добре повір'я, що в різдвяну ніч на землю спускаються янголи. коли на небі загоряється перша зірка, янголи приходять. але їх ніхто не помічає, тому що всі люди поспішають у своїх справах.а вночі, коли всі сплять, маленькі крилаті янголята прилітають в домівки. ані закриті вікна, ані стіни, ані дах для них не перешкода. і в кожній хаті вони залишають під ялинкою подарунок. або просто розвіюють його квартирою. адже це непрості подарунки. їх не можна побачити, але можна відчути. це трошки доброти, мішечок щастя, жменька здоров'я, шматочок везіння. глечик радості чи чашечка, наповнена доброю вдачею. тобто те, чого в цьому будинку не вистачало.загалом, потроху чогось доброго залишають непомічені янголята в кожному будинку. напевно, коли всі міцно сплять, янголи навіть не стають невидимками. адже все одно люди майже ніколи їх не бачать. хіба що дуже-дуже рідко. от було б добре вчасно прокинутися різдвяної вночі та підглянути, як білосніжне янголятко пурхає кімнатою. як воно суне під ялинку невидимий чарівний мішечок або розсіює в повітрі блискучий чарівний пил. після цього всі в будинку починають жити краще! ну, якщо, звичайно, хочуть цього.