Сочинение на тему " не одежка украшает человека , а его дела "

Выбрала я эту тему и задумалась. конечно, все это так, и не по одежке провожают человека, а по уму.но все же по одежке встречают. и мы в настоящий момент много уделяем внимания вещам, потому, как мы выглядим, иногда даже сердимся, если не удается приобрести «стильные» вещи, а почти во всех есть.  а встречают — по одежде. и смотрят на одежду, макияж и прическу. и девушки обращают внимание на внешний вид . и только потом, если посчастливится, обратят внимание и на тебя самого как на личность.как часто в жизни можно ошибиться, поддавшись внешним чарам.милая, замечательно одетая девушка может быть полностью пустой и эгоистичной натурой. и ничего в ней нет. решительно ничего. с таким человеком не о чем поговорить. она занята только собой, своими вещами и тем, какое впечатление производит на окружающих. друзей у нее нет, потому что для нее важно, кто как одевается, кто на какие дискотеки ходит, а с «простыми смертными» ей неинтересно. поэтому она, невзирая на свою внешность, одинокая. и, наверное, где-то в глубине души ей немного больно от этого.а я знаю девушку с невыразительной внешностью, у нее никогда не было модных и дорогих вещей, но всегда и для каждого найдется у нее хорошее слово, сочувствие, совет, а то и .и уже не замечаешь того, что держится она немного неуверенно. и все ее любят, всем она нравится, и я еще не встречала человека, который бы плохо отозвался о ней.нет, я не призываю не обращать никакого внимания на свою внешность. нет! естественно, каждый человек хочет красиво одеваться и замечательно выглядеть. но вещи не должны заслонять душу человека, заменять ей книги и театры, музыку и все другие маленькие радости жизни. и отношение к окружающим, к работе, к товарищам и родным должно занимать главное место в душе каждого человека.наверное, все-таки народная мудрость права, и не одежда украшает человека, а его доброта.

Земля наповнювалась людьми, а разом з  ними ширився гріх і  зло. пророк енох попереджав людей, що одного дня бог знищить усіх безбожників. попри це на землі ставало дедалі більше зла. навіть деякі ангели збунтувалися проти єгови: вони покинули призначене їм місце в  небі та взяли собі людські тіла. сповнені хтивості, вони вибирали собі дружин з-поміж людей. такий неприродний зв’язок призводив до появи надзвичайно потужних та агресивних велетнів, названих у  біблії нефілім. вони ще більше поширювали насилля і  кровопролиття. богові було боляче дивитися, як деградує його земне створіння. після енохової смерті в  тому зіпсованому світі жив один праведний чоловік  — ной. він з  родиною робив те, що було правильним у  божих очах. бог вирішив зберегти життя ноєві та іншим живим істотам, коли постановив знищити злий світ. він наказав цьому чоловікові побудувати ковчег  — величезне прямокутне судно. у  ньому мали врятуватися ной з  родиною і  тварини різних видів. ной послухався бога і  кілька десятиліть будував ковчег. крім того, він був «проповідником праведності» (2  петра  2: 5). ной попереджав людей про майбутній потоп, але вони не звертали уваги на його слова. і  ось настав день, коли бог сказав ноєві ввійти в  ковчег разом з  рідними та зібрати туди тварин. єгова зачинив двері ковчега, і  після цього ринув дощ. 40  днів і  ночей ішла шалена злива, аж поки ціла земля не покрилась водою. загинули всі злі люди. декілька місяців во́ди потопу сходили з  землі, і  ковчег опустився на гору. так врятувалися люди, які провели в  ковчезі цілий рік. із вдячності за порятунок ной приніс єгові жертву. бог запевнив ноя та його родину, що більше не спровадить на землю потопу, який би знищив усе живе на ній. як видиму запоруку і  нагадування про цю обіцянку єгова дав веселку. після всесвітнього потопу люди отримали від бога додаткові заповіді. він дозволив їм їсти м’ясо тварин, однак заборонив споживати кров. бог також наказав ноєвим нащадкам заселяти землю. але деякі з  них не послухалися цієї вказівки і  під проводом німрода почали будувати височезну вежу в  місті бабелі, пізніше названому вавилоном. вони відмовилися коритись божому наказу розселятися по цілій землі. проте бог розладнав плани бунтівників, вчинивши замішання їхньої мови, і  вони почали розмовляти різними мовами. ці люди вже не могли порозумітися між собою, тому покинули будівництво і  розійшлись по землі.

Язик до києва доведе; у нашого омелька невеличка сімейка; про мене, семене, хоч всі на мене, аби я зверху; настя носить булаву, а іван плахту; що вільно панові, то не вільно іванові; ростом з івана, а розумом в болвана; збирається, як маланка на весілля; думки наполеона, а душа заяча; ніби мамай пройшов; видеруть тебе, як сидорову козу; який іванко, така у нього і маланка; содом і гоморра; за царя гороха; у сірка очі позичити; для нашого федота не страшна робота; наша парася на все здалася; пройти крим і рим; на городі бузина, а в києві дядько; який сава, така й слава; з богом, парасю, поки люди трапляються; у крим по сіль; куди макар телят не ганяв; канути в лету, відкрити америку.