Скласти діалог по українській мові для 3 класу

Привіт! - привіт! підеш сьогодні з нами кататися на велосипеді до парку? - я б залюбки та не можу! справа в тому, що в мене сестричка захворіла. зараз до аптеки поспішаю, за ліками. а потім буду наглядати за нею, доки батьки з роботи повернуться.- дуже шкода! а що з сестрою? - мабуть, застудилася. в неї підвищилася температура та голова болить. через те ще й настрій зіпсувався, то вона капризує весь час.- це дуже неприємні відчуття. коли хворієш, весь світ не милий.- та не кажи. недарма нам весь час кажуть цінувати здоров’я та піклуватися про себе. та хто ж слухає, поки не захворіє! - так, нажаль, ми часто байдуже ставимося до свого здоров’я. коли здоровий, здається, що так воно й повинне бути, і буде завжди.- от і я про це задумався. сестричка в мене завжди була «кімнатною рослиною». погано холод переносить. зарядку робити не хоче, гартуватися теж. треба буде самому зайнятися оздоровчими вправами та й її долучити. а то – які слабенькі стали, трохи похолодало на вулиці, одразу застуда.- правильно. а то весь час доведеться на ліках сидіти – хіба це здоров’я? треба гуляти частіше на свіжому повітрі – це корисно. тож, якщо все ж звільнишся, приїжджай до парку кататися. ми збираємося біля п’ятої години. - буду старатися!

На сьогоднішній день багато людей намагаються бути схожими один на одного. вони беруть як і позитивні, так і нажаль негативні риси характеру, стиль одягу, манери. одні хочуть бути схожі на зірок, інші на друзів. люди забули що таке індивідувальність та як це добре. не розуміють, що людина стає ніби то роботом, що повторює усі дії визначеного об'єкту. я жалкую, те що цих людей дуже багато, і з кожним днем їх стає все більше, і вони навіть цього не помічають - на перший день - характер, на другий - одяг - і так уже через деякий час людина не схожа на ту людину, ту прекрасну самостійну персону, а схожа на клона іншої людини, і мені дуже складно це розуміти.

Історія пишеться людьми. Вона ж і відбувається в людях. Окрім центральних персонажів роману, у ньому згадуються і деякі відомі історичні постаті, другорядні з точки зору розвитку любовної колізії і зовсім не другорядні з погляду створення ще одного важливого образу — образу України. Він присутній вже і в першій частині роману. Маруся як символ народного поета і співця, полтавський козацький полк, сама Полтава — один із осередків вільнолюбного лицарського духу — все це також Україна. Але збагачується, стає масштабним її образ саме тоді, коли Чураївна виходить за межі "маленької батьківщини" — свого рідного міста. Мандрівка робить гострішим і проникливішим зір, а побачене дає простір почуттям і роздумам. Маруся зупиняється у подиві перед красою рідного краю: