Написати по два речення зі словами на мою думку, на диво, по-моєму, так щоб у першому слово було вставним а в другому членом речення

Вставне на мою думку ,іринка була дуже розумна. на диво ,він пішов у школу. по-моєму ,квіти ростуть тільки в твому саду. член речення всім було все одно на мою думку. всі очікували на диво це все було тільки по-моєму

1. на мою думку це найкраща відповідь.

мені часто доводиться чути, що сучасна молодь негідна, якщо порівнювати її зі старшими поколіннями. по-перше, молодь стала лінива та не хоче трудитися, любить лише розваги. по-друге, молоді люди нахабні та нечемні, не поважають старших. також серед молоді багато людей зі шкідливими звичками, наркоманів. кажуть, це тому, що у сучасної молоді моральні принципи нерозвинуті.

а моя власна думка з цього приводу така. мені подобається наша молодь. я перерахував усі недоліки, але вони притаманні не тільки молоді, але всьому нашому суспільству. навпаки, я часто бачу, як мораллю та порядністю нехтують люди віком сорок-п'ятидесят років. наприклад, вже немолода кондуктор автобусу виганяє з салону ветерана. таких людей вже до молоді не віднесеш. саме вони і навчають поганому молодих.

основні моральні принципи та цінності молоді мають бути такі: чесність, порядність, відповідальність, повага до досвіду старших, енергійність у праці. а ще доброта, людяність та згуртованість, альтруїзм.

я вважаю, що ті моральні принципи та цінності, які я перерахував, мають стати провідною зіркою в житті молодих людей.

власне я вважаю нашу молодь цілком цікавою та розумною. головним недоліком української молоді, на мій погляд, є велика кількість егоїстів серед неї. нам, попри всі свої таланти, важко згуртуватись заради якоїсь цікавої або важливої справи. адже ніхто не хоче поступитися своїми інтересами заради загальної користі.

але ж молодь завжди несе з собою щось нове, свіже. молодь має змінювати оточуючий світ! поодинці це робити важко, тож ентузіасти мають об'єднуватись. молоді люди — бунтівники проти шаблонів поведінки, реформатори. головне, щоб вони не боялися своєї ролі та не перетворювалися на “старих” у молодому тілі. все одно молодь не має такого життєвого досвіду, як старші люди. то навіщо втрачати свою неповторність?

Хлопець ще з ранку проник до великого покою і роззирався довкола. посередині довгий ясеновий стіл з ногами, що нагадують арфу. стіл має величезну шухляду, а в ній усякі папери. батько їх часом перечитує, потім думає над ними. кругом стола кілька крісел із вигнутими плечима. вони жалісно скриплять, коли сідає на котресь огрядна хлопцева тітка. під столом килим, бабусею тканий. мама нарікає на тих, хто ступає по ньому ногами. це ж пам’ятка! між піччю і дверима до спальні високий фотель. хлопець на нього не сідає, боїться. якось сів, і той так високо ним підкинув, що малий ледве не впав. цей фотель сердитий. на кого? хто зна… під вікном вазонки з квітами. мама дбає про цю красу, а кішка мурка мандрує серед неї і пасеться. кажуть, що вона так лікується. над чорною канапою у бронзових рамках з віночками висять фотографії славних людей. тато вміє цікаво про них розказувати. і сам зовні схожий на того, що його звуть шекспіром. лиш бракує таких самих бороди та вусів. тато сміється й каже, що шекспір – не борода й вуса, а ті дві великі книжки, що їх він читає, як молитовник. найбільше хлопчина любить дивитися на портрет діда. знає про нього багато доброго. крізь вікно відблиски від сонця на портрет золотими зайчиками. дідо ожив. усміхається і дивиться на внука. направду дивиться. чути крик хлопця: -          мамо! дідо дивився на мене і сміявся!