Твір-мініатюра на тему "в чому краса людини? "

Всі ми знаемо, що  краса  людини   не тільки   це не тільки її зовнішний вигляд, а й душа. у кожное людини є своє я. я - це індивідуальніть, тобто те чим вона вілрізняється в інших. та не все прикрашає людину. є вади та чесноти. вади- це негативні риси людини. чесноти- позитивні. тому доброта, щедрість та ввічливість це- чесноти, а пиха, лінощі та заздрість- вади. 

Дуже часто нам доводиться чути такі висловлювання: «це добре» або «це погане», «мені це подобається» або «мені це не подобається». часто ці висловлювання викликають у нас подив чи навіть обурення: «як це тобі може подобатися? ». як наслідок виникають суперечки, звинувачення у відсутності смаку.а треба було б спочатку визначити, що таке смак, від чого він залежить і чи існує якийсь ідеальний смак, на який нам варто рівнятися.смаки людини залежать від , в якому вона зростала, формувалася, від освіти, яку отримала, від поглядів, що склалися на основі її досвіду. отже, можна зробити такий висновок, як не існує цілковито однакових людей, так не може існувати і абсолютно однакових смаків. звичайно, це занадто категорично. можна просто сказати, що погляди різних людей на речі відрізняються і мають право на існування, бо людина сформувала їх під впливом обставин власного життя. наприклад, якщо хтось все життя читав детективи яких було дуже багато в бібліотеці батьків, то навряд чи в похилому віці він почне цікавитися філософськими трактатами, і навпаки.отже, про смаки не сперечаються? виходить, що так. але чому ж тоді вчителі на уроках доводять нам високу вартість художніх творів, які абсолютно нам не подобаються? і це не тільки тому, що ми ще недостатньо досвідчені в літературі. ці твори можуть не сприймати і дорослі люди.на мою думку, існують в житті певні ідеали, на які повинні рівнятися смаки кожної людини. такими, зокрема, є і хороші твори, і якісні фільми, і картини талановитих художників, і класичний стиль в одязі. вони можуть не усім подобатися з різних причин, але говорити, що це погано, на мій погляд, ніхто не має права. наприклад, є ті, хто не любить поезію. але мені здається смішним, коли ці люди починають говорити про неї як про щось непотрібне. якщо хтось пише або читає вірші, то це комусь потрібне і цікаве, а може, навіть, і важливіше, ніж чергова серія телесеріалу? а ще смішніше, коли той, хто нічого не розуміє в певній галузі, наприклад в живопису, починає нав'язувати свої думки.але це стосується смаків у так би мовити, вищих сферах. що ж до побутового життя, то тут для кожного існують свої мірки, з точки зору яких він робить висновок про те, подобається це йому чи ні. тут не завжди існують ідеали, на які треба рівнятися. робить чоловік ремонт, наклеїв зелені шпалери. приходить до нього друг і починає критикувати: навіщо зелені, вони ж так неприємно у вічі, краще якийсь спокійний, непомітний колір, світло-рожевий чи, принаймні, зеленувато-білий. чи варто тут сперечатися і говорити про власний смак? думаю — ні, бо жити в цій квартирі тому, хто робить ремонт. можливо, зелений колір його заспокоює, а зовсім не кидається у вічі, або він взагалі любить щось яскраве і оригінальне. отже, про смаки не треба сперечатися. а якщо вважаєш, що твій друг зовсім не має смаку і тебе це дуже турбує, спробуй якось вплинути на нього непомітно, шляхом розмірковуваннь та делікатних порад.

может ли, например, бархан или вся пустыня принадлежать человеку? вероятно, в воспалённом уме человека может возникнуть такая идея, но до первой песчаной бури.

может ли человеку принадлежать побережье с пляжами или острова? неспокойный ум человека может отождествиться с этой мыслью, но до первого цунами.

может ли земля с её природными богатствами или часть земли принадлежать человеку? возможно, эта идея может возникнуть в разделённом сознании, но до первого катаклизма.

но тогда откуда у некоторых людей возникает такая бредовая  идея, что земля может им принадлежать? несмотря на всё это, люди считают землю своей собственностью. но почему тогда у них такое варварское и потребительское отношение к ней? в таком поведении человека нет ни логики, ни осознанности. человек может только принимать дары земли и пользоваться ими для своей жизни, и он делал так во все времена.    земля не может быть ничьей собственностью. иллюзорная идея собственности на землю может существовать только в обусловленных, болеющих алчностью умах людей. но постоянно навязываемая идея о том, что земля принадлежит человеку, укореняет в умах людей убеждение в реальности этой иллюзии. и пока в умах людей существует идея о том, что земля может являться их собственностью, она будет служить предметом для торговли, выяснения отношений, создания конфликтов и даже войн.ак во все времена.