Я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю ну просто я не знаю потому что я не знаю потому что не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потом ты не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю я не знаю что это такое потому что я не знаю если бы я знала что это такое Я бы знал что такое на их знаешь что это такое
Дуже часто стається так, що людина в реальному житті і в Інтернеті – нібито різна людина. Чому це так? Мабуть, тому, що в Інтернеті кожна особистість відчуває себе більш захищеною і не відчуває необхідності відповідати за свої вчинки. Інтернет – широкий простір, у якому можна собі дозволити все. Я намагаюсь як в Інтернеті, так і в реальному житті бути собою, залишатися людиною.
Я прагну жити не лише віртуальним життям. Я вважаю, що Всесвітня павутина має чимало переваг. Проте світом Інтернету не варто захоплюватись аж занадто. Адже навколо нас вирує життя, яке ми можемо просто пропустити, знаходячись у іншій реальності. Не варто відмовлятись від прогулянок, пікніків, нових знайомств у реальному житті. А головне – слід бути собою у будь-якому вимірі.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Захар беркут – се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець, найстаріший віком у цілій тухольській громаді високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, захар беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази. незважаючи на глибоку старість, захар беркут був іще сильний та кремезний. правда, він не робив уже коло поля, не гонив овець у полонину, ані не ловив звірів у лісових нетрях, – та проте працювати він не переставав. сад, пасіка й луки – се була його робота. скоро лишень весна завітає в тухольські гори, захар беркут уже в саду, копле, чистить, підрізує, щепить і пересаджує. дивувалися громадяни його знанню в садівництві, тим більше дивувалися, що він не крився з тим знанням, але радо навчав каждого, показував і заохочував. пасіка його була в лісі, і кожної погідної днини захар беркут ходив у свою пасіку, хоч дорога була утяжлива і досить далека. а вже найбільшим добродієм уважали тухольці захара беркута за його лі але не в тім усім покладав захар беркут головну вагу свого старечого життя. «життя лиш доти має вартість, - говорив він частенько, - доки чоловік може і» ті слова – то була провідна, золота нитка в житті захара беркута. усе, що він робив, що говорив, що думав, те робив, говорив і думав він з поглядом на : визначити стиль тексту, виписати дієприкметники з залежними словами, визначити граматичні категорії дієприкметника (див.лекцію