Поясніть прислів'я - наука-це криниця, викопана голкою

коли дивишся на картину миколи петровича глущенка "зимовий ліс", таке враження, що ти вийшов у сонячний зимовий день на узлісся або лісову галявину. на картині зображені дерева на фоні яскраво-блакитного неба. на передньому плані - вільний простір, тобто земля, вкрита снігом. з-за молодих берізок на середньому плані кілька сосен. тіні дерев на чистому білому снігу темно-блакитними з фіолетовим відтінком. картина сповнена простором та сонцем, вона дуже світла та радісна. важко повірити, що картину "зимовий ліс" художник створив під час великої вітчизняної війни, у 1943 році - таким мирним здається цей пейзаж. до речі, цей талановитий художник був ще й успішним розвідником, він працював під агентурним псевдонімом «ярема» і ще у 1940 році передав у центр відомості про майбутній напад фашистської німеччини на радянський союз.  

минулого тижня ми з класом ходили до лісу. в похід пішли всі, за винятком петренко микити (додаток), який трохи прохворів. ми ходили лісом та дивувались красі природи. все було чарівним та дихало життям. внизу, біля підніжжя гори (обставина), ми й почали свою маленьку мандрівку. над горою висіли низько білі, аж прозорі (означення), хмарки.

  співали пташечки, у траві цвірінькали жучки, весело гуділи бджоли. ми розглядали кожну травинку, квіточку, гілочку дерева. все видавалось самобутнім, гармонійним та прекрасним, окрім сміття (додаток). мені стало соромно за людей, які не шанують красу природи, засмічують її. природа - наше все, то ж давайте берегти її !