Іть, будь ласка, скласти власну казку про різдвяне диво. дякую

Твір на тему «різдвяна казка»є таке дуже добре повір'я, що в різдвяну ніч на землю спускаються янголи. коли на небі загоряється перша зірка, янголи приходять. але їх ніхто не помічає, тому що всі люди поспішають у своїх справах.а вночі, коли всі сплять, маленькі крилаті янголята прилітають в домівки. ані закриті вікна, ані стіни, ані дах для них не перешкода. і в кожній хаті вони залишають під ялинкою подарунок. або просто розвіюють його квартирою. адже це непрості подарунки. їх не можна побачити, але можна відчути. це трошки доброти, мішечок щастя, жменька здоров'я, шматочок везіння. глечик радості чи чашечка, наповнена доброю вдачею. тобто те, чого в цьому будинку не вистачало.загалом, потроху чогось доброго залишають непомічені янголята в кожному будинку. напевно, коли всі міцно сплять, янголи навіть не стають невидимками. адже все одно люди майже ніколи їх не бачать. хіба що дуже-дуже рідко.от було б добре вчасно прокинутися різдвяної вночі та підглянути, як білосніжне янголятко пурхає кімнатою. як воно суне під ялинку невидимий чарівний мішечок або розсіює в повітрі блискучий чарівний пил. після цього всі в будинку починають жити краще! ну, якщо, звичайно, хочуть цього.

Весна – это то время года, которого все ждут, устав от зимы. Весну часто называют долгожданной. Первые признаки весны, бывает, проявляются еще зимой, в феврале: чуть посильнее посветит солнышко – и начинают таять сосульки, звенит веселая капель, напоминая о приближении весны. После этого еще могут ударить морозы, может пойти снег, но все понимают: весна вот-вот наступит, порадует своим теплом.

Вот и пришла весна. Солнце начинает появляться на небе все чаще, небо делается более ярким, густо-синим, вовсю тает снег и бегут ручьи. Земля еще холодная, слишком сырая и голая, а через остатки снега пробиваются самые первые цветы, которые так и называют: подснежники.

Улітку 1910 року Коцюбинський повертався з Капрі, де він жив разом із Горьким. Жандармерія дістала суворий наказ якнайпильніше перевірити речі М. Коцюбинського. Прикордонні чиновники брутально рилися в його валізі. На запитання: «А зброя у вас є?»— Михайло Михайлович відповів: «Так, є». Від несподіванки запанувала тиша. Потім зчинилася метушня: «Де зброя, де?»

На довгій паузі М. Коцюбинський з лукавою посмішкою показав на олівець, що виглядав з кишені його піджака, і сказав: «Ось моя зброя».

(З кн. «Цікаві бувальщини», зібр. й упоряд. І. Артемчук, Г. Григор’єв, —Дніпро – К., 1974)

Объяснение: