Антоним до слова зима, увійшов, весна

зима-літо

увійшов-вийшов

весна-осінь

зима - літо ,увійшов- вийшов,весна - осінь

 

Що таке шляхетність?   "совість і пам'ять — складові людської душі. совість - зірка, яка освітлює життєвий шлях людини у світі, суспільстві, всесвіті. не дай бог загубити ту зірку, а також пам'ять, відчуття часу, історії, простору, загубити душу! " - писав в. андрієв. совість - основна складова шляхетності, родина, що має такі якості, як: доброзичливість, ввічливість, шляхетність, порядність, - людина добра, вихована, з гарними манерами.  по-перше, звернемося до історії: ще зі стародавніх часів чоловіки довіряли своїм жінкам оберігати вогонь, але коли вони йшли на полювання, завжди хтось залишався для того, щоб захищати людей і територію та слабшим. це були перші зародки шляхетності і людяності.  по-друге, повернемося до сьогодення: на жаль, людей, які зберегли в собі прекрасні якості, дуже мало. ми стоїмо на порозі деградації, проходить зворотній процес еволюції - уподібнення тваринам. г. сковорода писав: "щастя можна знайти тільки в собі, а щоб його віднайти, треба пізнати себе! " люди в цьому світі бояться знаходити себе, краще ховатися за комп'ютерними "ніками" й не показувати себе нікому, навіть самому собі. страх - проблема розвитку цивілізації.  по-третє, мені дуже пощастило: я маю друзів, які не ховаються за комп'ютерами й не ховаються у собі - вони відкриті та щирі люди. якось запитала свою подругу: "чому ми так живемо? " а вона відповіла: "тому, що культура не встигає за розвитком воєнної техніки! "  отже, шляхетність - це риса, яка личить усім, але мало хто нею користується. г. сковорода писав: "у серці є власні любов і тепло! " навчімося ж сіяти добро, а воно, будьте певні, повернеться сторицею - тоді світ стане добрішим і світлішим!

Перший ій улюбленець - мій собака мухтар, якого я сам обрав і сам виховував. перші друзі - сусідські діти, хлопці й дівчата різного віку. перші сварки та розуміння, що люди бувають різні. перші друзі, деяких з яких досі займають важливе місце у своєму житті. перші поразки і перші здобутки. перші розчарування і перші радощі. перша музика, яка дуже сильно вплинула на формування мене, як особистості, і яка досі зі мною і підтримує мене у важкі хвилини.  а як у дитинстві хочеться вчитися, я з нетерпінням чекав 1 вересня, аби почати вчитися у першому класі, бо вже з дитячого садка я знав про таке місце, як школа, де дітей навчають найрізноманітнішим речам і прагнув туди. і ні з чим не порівняти ці відчуття, які переповнювали мене на святі першого дзвоника, і через все життя я несу це прагнення до знань, до усіх нового, що мене оточує і сподіваюся ця цікавість не покине мене до самої смерті.  коли я був маленьким, то завжди мріяв якнайскоріше вирости. мені здавалося, у дорослих життя набагато цікавіше - вони можуть ходити, куди схочуть, вміють користуватися складними пристроями та керувати автомобілем, можуть самі обирати одяг, лягати спати коли вони самі захочуть, а не о 9 годині, дивитися телебачення а батьки тільки посміхалися та казали не поспішати, і що вони віддали би багато, аби знову стати дітьми, і як шкода, що тоді я цього не розумів і якнайскоріше намагався вирости, аби стати дорослим, як і мої батьки.  дитинство накладає відбиток на все життя людини, бо саме в цей період формуються основні риси характеру та світобачення, здібності та таланти. і не в останню чергу від того як пройшло твоє дитинства залежить, чи зможеш ти добитися чогось у навколишньому світі, який незважаючи на всю свою красу є доволі жорстоким і невблаганним, і потребує від нас іноді напруження усіх наших сил, аби зробити щось важливе і величне.  я вдячний своїм батькам за те, що моє дитинство було щасливим. я не був розпещеною дитиною, проте мав усе необхідне, а головне - їхню турботу та увагу. вони з дитинства навчали мене самостійності, тому я завжди мав вибір, що мені робити, коли мені це робити та інше, і зараз я бачу наскільки це мені є у моєму студентському житті. я б хотів, щоб теплі почуття, які викликають дитячі спогади, нам долати труднощі дорослого життя.