вправа 489 украинська мова 5 клас С. Я. ЄРМОЛЕНКО, В. Т. СИЧОВА КНИГА ​

Не той господар землі, що по ній бродить, а той, хто по ній за плугом ходить.
За деякої страви ляжеш вздовж лави.
Їв би очима, та душа не приймає.
Хто що знає, тим і хліб заробляє.
Коли зорієш мілко, посієш рідко, то й уродить дідько.
У дурного хазяїна й колесо з воза украдуть.
Коли б ковбасі крила, то б кращої птиці на світі не було.
Рада б зірка зійти – чорна хмара заступає.
Кому — як мара, йому – як зоря.
Аби хліб, а зуби знайдуться.
Апетит з їдою прибуває.
Баба з воза – кобилі легше.
Байдуже ракові, в якому його горщику зварять.
Без вірного друга – велика туга.
Без труда нема плода.
Біда біду тягне.
Біда помучить і мудрості научить.
Боятися вовка – в ліс не ходити.
Велике дерево поволі росте.
Вкрадеш голку, а потім корову.
Вовка ноги годують.
Всякому овочу свій час.
В умілого й долото рибу ловить.
Година вранці варта двох увечері.
Двоє третього не чекають.
Де відвага, там і щастя.
Десять разів відміряй, а раз відріж.
Дома й стіни помагають.
Заварив кашу, так і їж.
За все береться, та не все вдається.
З ким поведешся, того й наберешся.
Зробив наспіх, як насміх.
Київ не одразу збудовано.
Кожна жаба своє болото хвалить.
Любиш кататись, люби й санчата возить.
Молодець проти овець, а проти молодця і сам івця.
Менше говори — більше почуєш.
На двох стільцях не всидиш.
На тобі, небоже, що мені негоже.
Не кажи гоп, поки не перескочиш.
Не так сталося, як гадалося.
Ні в тин, ні в ворота.
Ні кує, ні меле.
Одна бджола мало меду носить.
Перемелеться лихо – добро буде.
Рада б душа в рай, та гріхи не пускають.
Старий кінь борозни не зіпсує.
Терпи, козаче, отаманом будеш.
Хто два зайці гонить, жодного не здогонить.
Чужа душа – темний ліс.
Щедрий на батьківські гроші.
Язик до Київа доведе.
Як дбаєш, так і маєш.

Не суди строго

                                               Чому ми святкуємо Великдень
нiхто не може знати точно, але я цiкавлюсь: "чому ми святкуємо це свято?"
   на мою думку це було так
на україні живуть багато християн, вони вірять що колись був син божий -
Ісус Христос і дрував він світу - мир. Ніхто не хворів та всі були йому вдячні,
але були люди які не цінили його до м завалося що він несе із собою небезпеку і горе, хоча це було й не так. Вони розпяли його на великому дерев'яному хресті. І це було жахливо. Люди плакали. бо не могли вони без нього. І настав цей день ,люди вже майже звикли жити без сина божого, але Ісус восхрес! І це було свято, свято яке ще світ не бачив, і назвали вони це свято - Великдень. вже давно немае цих людей та Ісуса, але він до сих пір живе в наших серцях. Цими людьми були й мої предки, та в нас ще є деякі традиції на це свято, наприклад : фарбуємо великодні яйця, печемо великодні паски, ходимо зранку до церкви та ін. ...
Але головне в Великдні не традиції, а радість!