Потрібен твір мета мого навчання будьласка

Цель  моего учения в школе ,чтобы в  дальнейшем в жизни  у меня была достойная профессия. я хочу быть доктором , людям и чтобы достичь этой цели я должен хорошо учиться и получить медицинское образование,ведь  я хочу оказывать людям профессиональную ,я хочу чтоб они могли  положиться на меня. и цель моей учебы не накопить кучу оценок,а накопить  багаж знаний. чем  я и стараюсь заниматься,ведь от своих целей нельзя отступать.

Але переможницею стала дружина бідняка марина. пізніше  ми  запитали  її,  як  їй  це  вдалося,  і  вона  розповіла:   "я не принесла ні вишитого рушника, ні мережив, хоча все це прекрасно вміла робити. я  лиш  свого  п'ятирічного сина петруся, а петрусь приніс жайворонка, якого він сам вирізав з дерева. доклав петрусь жайворонка до губ - заспівала, защебетала пташка, як жива. всі стояли на площі, не ворухнувшись, всіх зачарувала пісня, і раптом у блакитному неба заспівав справжній, живий жайворонок, залучений співом з землі."той, хто творить розумного і доброго чоловіка, - найвправніший майстер", - таким було рішення старійшин".  ось  і все." - засміялась  щирим сміхом марина.

Наша українська мова , схожа на вінок із квітів, що увібрали в себе усі кольори веселки. у ньому переплелися і велична історія нації, і волелюбне прагнення до щасливого майбуття, і лірична духовність, і патріотична незламність, і біль втрат, і зоряність злетів. життя і серце нації відбилося у нашій мові, яка за красою своєю ми знана однією з найбагатших, наймилозвучніших у світі.  тому не дивно, що василь голобородько, поет гармонії та взаєморозуміння, порівняв українську мову з піснею, уклавши глибинний філософський зміст у це порівняння. нас навіть на дивує, що «пісня» у поета — поняття власне, яке моє писатися з великої літери. «пісня» у вірші голобородька— це життя, історія, відбита у душі кожного українця. саме тому ми «пісенними словами // і побратимами // у товаристві розмовляємо» — словами, народженими величчю національної історії, багатовіковим шляхом випробувань.  цей шлях навчив наш народ зброєю слова промовляти до недругів, виховав мудрість мовчання, коли слова — не потрібні, бо говорить душа:   хай знають вороги,  якими словами  на самоті мовчимо.  їх неважко почути, бо «кожне слово // нашої мови // записане у літописі». і знову нас вражає, мов відкриття, поетове узагальнення-символ: «літопис» — як сива історія, де слова вже мовчать, але надихають на пісню сьогодення. так і злилися у вірші в. голобородька «наша мова» слова пісні зі словами літопису, щоб короткими рядками розкрити неосяжну і безцінну роль рідної мови в житті кожної людини.