Стаття про безссоюзные предложения

Якось раз пастухи піймали лисеня й принесли його нам. ми посадили звірка в порожню комору лисеня було ще маленький, весь сірий, мордочка темна, а хвіст на кінці біленький. звірок забився в далекий кут комори й злякано озирався по сторонах. від страху він навіть не кусався, коли ми його гладили, а тільки притискав вуха й весь тремтів мама налила йому в мисочку молока й поставила відразу поруч. але наляканий звірок молоко пити не став тоді тато сказав, що лисеняти треба залишити в спокої - нехай оглянеться, освоїться на новому місці мені дуже не хотілося йти, але тато замкнув двері, і ми пішли додому. був уже вечір, незабаром усі лягли спати уночі я прокинувся. чую, десь зовсім поруч дзявкає й скиглить щеня. звідки ж, думаю, він узявся? виглянув у вікно. надворі вже світало. з вікна була видна комора, де перебувало лисеня. виявляється, це він так по - щенячі скиглив прямо за коморою починався ліс раптом я побачив, що з кущів вискочила лисиця, зупинилася, прислухалася й крадькома підбігла до комори. відразу тявканье в ньому припинилося, і замість нього почувся радісний вереск я потихеньку розбудив маму й тата, і ми всі разом стали дивитися вокно. лисиця бігала навколо комори, пробувала підрити землю під ним. але там був міцний кам'яний , і лисиця нічого не могла зробити. незабаром вона втекла в кущі, а лисеня знову почало голосно й жалібно скиглити я хотів вартувати лисицю всю ніч, але тато сказав, що вона більше не прийде, і велів лягати спати прокинувся я пізно й, одягшись, насамперед поспішив відвідати лисеня. що на порозі біля самих дверей лежало мертве зайча. я скоріше побіг до тата й привів його ссобой. - от так штука! - сказав тато, увидя зайчати. - це, виходить, мати-лиса ще раз приходила до лисеняти й принесла йому їду. потрапити усередину вона не змогла, так і залишила зовні. ну й турботлива мамаша! весь день я вертівся біля комори, заглядав у щілинки й два рази ходив з мамою годувати лисеняти. а ввечері я ніяк не міг заснути, усе підхоплювався з постелі й дивився у вікно - чи не прийшла лисиця нарешті мама розсердилася й завісила вікно темної фіранкою зате ранком я піднялося чим світло й відразу побіг до комори. цього разу на порозі лежало вже не зайча, а задушена сусідська курка. видно, лисиця вночі знову приходила провідати лисеня. видобуток у лісі їй піймати для нього не вдалося, от вона й залізла до сусідів у курятник, задушила курку й принесла своєму дитинчаті за курку татові довелося заплатити, до того ж здорово дісталося від сусідів - забирайте лисеняти куди хочете, - кричали вони, - а те з ним лисиця всього птаха в нас переведе! робити було нема чого, довелося татові посадити лисеняти в мішок і віднести назад у ліс, до лисих нір з тих пор лиса в село більше не приходила

вона була дуже хороша дівчинка. у неї було багато іграшок. але вона поводилася з ними зовсім не так, як деякі інші діти. іграшки. в неї були завжди цілі, не поламані і не розкидані по всій кімнаті. все було гарно складено у валиному куточку.) лялька сиділа на маленькому стільчику або лежала’в ліжечку. кубики були складені красивою пірамідкою. коник теж стояв у куточку. ще у валі було кошеня. воно було руденьке, пухнасте, ласкаве, і всі думали, що дуже хороше. а насправді це був страшенний пустун і розбишака.

от як тільки валя піде в дитячий садок, кошеня одразу залазило в кімнату, добиралося до іграшок – і починалася метушня!

кубики гуркотіли додолу й розліталися по всій підлозі. коник перекидався на бік і вже не міг підвестися, хоч би й як намагався. лялька вилітала зі свого ліжечка, і кошеня тягало її по підлозі скрізь, де заманеться… одного разу принесли валі нову іграшку. це був такий собі кумедний дерев’яний бичок.

нього була велика оката голова, і товсті ніжки, і хвостик. і коли його ставили на похилу дошку, бичок зразу ж рухався з місця. переставляючи дерев’яні ніжки, ішов собі вниз по дошці і по підлозі. ще й похитувався з боку на бік і вимахував коротеньким хвостиком.

– живий! живий! – весело кричала валя і плескала руками…вранці, коли валя пішла в садок, кошеня за своєю поганою звичкою знову залізло в кі

не довго думаючи, воно підскочило до бичка і злегка вдарило його своєю м’якою лапкою.

і враз дерев’яний бичок рушив з місця і посунув униз по дошці просто назустріч розбишаці!

він несподіванки кошеня подалось назад. такого ще не бувало! досі всі іграшки не вміли пересуватись, і з ними можна було робити все, що заманеться…

кошеня відскочило ще далі. бичок ішов за ним. кошеня відскочило до самих дверей. але бичок не спинявся і хоробро йшов просто на ворога. тоді кошеня зовсім перелякалося, розгубилося, і, не тямлячи себе, кинулось тікати…