2класс подобрать слова близкие по значению вухань , чкурнути, непримитний.

взагалі вухань-це кажан, чкурнути означає втекти, непримітний, тобто непомітний

вухастик, втікти , незамітний

  книга – одне з найбільших чудес, створеною людиною. з тих пір, як люди навчилися писати, свою всю мудрість вони довірили книгам. книги відкривають нам світ, уявити минуле, заглянути в майбутнє.

шлях розвитку книги був довгим і складним. який тільки матеріал не використовували люди для виготовлення книжок: каміння, глину, листя та кору дерева, шкіру тварин, бамбук, папірус, шовк, метал.

довіряючи всі свої знання і досвід книгам, люди навчилися зберігати їх. скарбницями книг називають бібліотеки.

перші бібліотеки були в буквальному значенні цього слова. найдревнішу, вік якої 5000 років, археологи знайшли на території колишньої месопотамії (сучасний ірак). вона являла собою склад з 30000 глиняних табличок, що містили в основному укази і закони.

шумерійці вже за 4000 років до нашої ери вміли писати. вони користувалися піктографією - малюнковим письмом. поступово малюнки спрощувалися й ставали значками, слова позначувались, - ідеограмами.

Твір-опис зовнішності людини в художньому стилі. мама є така народна оповідка: одного разу маленька дівчинка загубилася на ярмарку і стала розшукувати свою маму. люди почали розпитувати дівча, яка ж у неї мама, яка в неї зовнішність, щоб дівчинці. і з'ясувалося, що її мама — найкраща у світі: руки в неї найніжніші, очі — найдобріші, лице — найкрасивіше, голос — найкращий, наймиліший. і взагалі, її мама — найкраща у світі. яким же було здивування людей, коли мама врешті знайшлася: звичайна жінка з натрудженими руками, у якої просте обличчя з втомленими від безсоння очима, непоказна зачіска. радості маляти не було меж, мама теж плакала від радості. нічого дивного, для дитини мама — найкраща, найпрекрасніша, найвродливіша. і моя мама — найкраща у світі. у неї добрий погляд карих очей, у яких інколи з'являються іскорки, коли вона чимось невдоволена чи гнівається. але її гнів (я впевнений у тому) — несправжній, він не йде з глибини душі, а десь зовні знаходиться. невеличкі вуста випромінюють лагідну посмішку, але я вже знаю: коли вуста стиснуті — мама прийняла якесь рішення, і ніхто не переконає її змінити його. весь вираз трохи аскетичного обличчя випромінює невсипну турботу. інколи вона мені нагадує пташку, яка ладна будь-якої миті спурхнути на порятунок своїх діток чи ще когось. а скільки відтінків має її голос! від дзвінкого, як джерельце, до вуркотливого, як у голубки; таким голосом вона розповідала в дитинстві нам казки, а зараз, присівши на краєчок ліжка, вислухає про всі негаразди, заспокоїть, дасть пораду і запевнить, що все буде добре. я дуже співчуваю тим, у кого немає мами. а всім іншим хочу побажати, аби вони пам'ятали про те, що наші батьки житимуть довше, якщо ми будемо дорожити кожною їхньою хвилиною, дбатимемо про їхній спокій і добрий настрій.