Люди нужно на тему: памятник богдану на украинском языке!

  богдан хмельницький - син українського шляхтича михайла, що був урядником у місті чигирині й недалеко від чигирина мав невеликий хутір суботів. ще зовсім молодим богдан вступив до козацького війська. вже скоро всі помітили, що з нього буде хоробрий і відважний козак-лицар та розумний керівник. як козацький старшина він брав участь у численних битвах з турками, а в битві під цецорою  боровся поруч зі своїм батьком. батько загинув у тій битві, а молодий богдан потрапив у турецьку неволю, де пробув два роки.             вийшовши з неволі, став сотником козацького війська, і знали його запоріжці як відважного й розумного чоловіка. по невдалому козацькому повстанні в 1638 році хмельницький жив постійно в чигирині або в своєму хуторі суботові, успадкуваному від батька. коли вже в 1647 році хмельницький рушив з сотнею козаків у степ, чаплинський напав зі своїми гайдуками на суботів.             тоді богдан хмельницький вирішив помститися за свою кривду і за кривди народу не тільки чаплинському, а й усім подібним панам, що зухвало поводилися з народом. він поїхав на січ, скликав усіх козаків, що малими загонами перебували по степах, і розказав їм про свою кривду й кривду всього народу. в 1648 році він рушив проти польського війська і всієї шляхти, що була в україні. незабаром стали приставати до козаків молоді й старі, і богдан вже мав коло себе велике військо й почав перемагати поляків. під жовтими розбив військо стефана потоцького, а його самого взяв до неволі. під корсунем розбив головні польські сили і взяв до неволі обох польських воєначальників: потоцького й калиновського. пани й орендарі, зачувши про те, що сталося коло жовтих вод і корсуня, самі почали втікати з україни, утік також і князь ярема вишневецький, найжорстокіший ворог козаків.             визначною подією в україні було прийняття рішення богданом хмельницьким про возз'єднання україни з росією, яке відбулося в місті переяславі 1654 року.             гетьман хмельницький має в українській історії велику славу, бо він перший рішуче повів козацьке військо до боротьби за волю народу і рідної землі.             про хмельницького народ складав пісні, з яких багато дотепер збереглося. його прославили декотрі наші письменники у віршах, в оповіданнях і повістях. у києві, на площі перед храмом святої софії, стоїть гарний пам'ятник хмельницькому.

Хто літом працює, взимку не голодує українські народні вислови - справжній скарб мудрості поколінь. один з таких висловів - "хто літом працює, взимку не голодує". нескладно здогадатися, що безвісний автор цього вислову був селянином. адже саме для селянина дуже важливо було не гаяти часу навесні і влітку, щоб виростити добрий врожай. як то кажуть, "весняний день рік годує". літній - також.    у цьому полягає дуже глибока селянська мудрість: є пора, коли треба працювати, хочеш ти цього чи ні. для селян така пора - весна й літо. той, хто працює старанно, буде ситий узимку, коли не буде робіт у полі. а той, хто ледарював, коли усі інші працювали, буде сидіти у хаті голодний.

Україна… Вільна, самостійна, незалежна держава. Століттями багато поколінь мріяло про цю щасливу мить. Та хіба тільки мріями? Мрія нездійсненна без боротьби. За неї вмирали, гинули на ратному полі без слави, без почестей від рук ординців, турецьких яничар, польської шляхти, російських головорізів, що споконвіку зазіхали на її свободу, честь, багатства. А вона, немов неопалима купина, запалювалася новим вогнем, піднімалася з руїн, виростала з попелищ.

     Українська мова є мовою українського народу. Отже, вона і тільки вона повинна бути рідною для кожного, хто вважає себе приналежним до української нації.

     Для кожного з нас рідна мова – це дорога спадщина, яка об’єднує в собі народну мудрість. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури.

     Найперша і найголовніша ознака індивідуальності народу – це його мова. В першу чергу в мові відбито характер народу, його історію, і не за двоє-троє століть, а за цілі тисячоліття і за ті часи, коли народ ще був племенем і розмовляв тією мовою,- малорозвиненою тоді,- яка, розвиваючись, переходячи через різні суспільні формації, передаючись від покоління до покоління, увійшла в історію сучасної мови, збагаченої всіма попередніми соціальними укладами.  

      Мова – це глибина тисячоліть. Це найдорожчий скарб, переданий нам сотнями попередніх поколінь, злеліяний у пісні, в переказі, в приказці.

    Мова – це душа народу. Вона віддзеркалює душу народу, його історію, допомагає виразити свої почуття. Це особливий б мислення, саме тому у кожного народу мова своя, особлива. І хоча люди намагаються вивчати якомога більше іноземних мов, лише одна залишається по-справжньому рідною, неповторною