Составить поздравительный текст с новым годом на украинском языке.

Щиро  вітаємо вас з новим роком! нехай ваші серця будуть зігріті любов"ю і теплом,домівки повняться добром,радістю,а очі світяться щастям.нехай з останніми хвилинами старого року вас покинуть турботи і негаразди,а новий-2015 буде щедрим на нові плани,нові досягнення та перемоги.

Відповідь:

У людини має бути відчуття власної гідності. Так говорять майже всі. Але ніхто не намагається розкрити, що ж він вкладає в це поняття. А розібратися, між тим, варто неодмінно.

Почуття власної гідності – одна з найбільших моральних цінностей людини і людства. Воно передбачає повагу і самоповагу людської особистості. Варто відзначити, що ця категорія цінностей не існувала завжди. Люди відчайдушно боролися за неї тисячоліттями. Досить згадати стародавній світ, де у багатьох людей були раби, життям і долею яких володіли і розпоряджалися ці люди. Рабовласник міг запросто стратити або продати неугодного раба. Люди цієї категорії були річчю, яка багато працювала, не подавала голосу і смиренно приймала всяку волю пана. Ні про яку повагу до особистості і речі не йшло. Було тільки поняття людини, яке поділялося на рабів і рабовласників. Аналогами рабів ставали кріпаки, народи в підданстві інших народів, ті нації, яких державна ідеологія обмежувала у висловленні власної думки і свободи дій.

Зараз ситуація, на щастя, змінилася. Держава гарантує кожному своєму громадянину свободу совісті, думки і самовираження. Але це тільки формальна сторона питання. Адже гідність – це ще моральна категорія, яка повинна виховуватися і щепитися в сім’ї як невід’ємна цінність мислячої людини. Почуття власної гідності має культивуватися в суспільстві і зв’язано воно має бути із зростанням цінності категорії самої людини. Бо коли люди безумовно поважають кожного, з ким спілкуються, вони підтримують внутрішній стрижень гідності цієї людини.

Гідність – що це таке? На мою думку, це поняття моральної свідомості. Саме гідність відтворює уявлення про цінність особистості. Це поняття характеризує особливе моральне ставлення особистості до себе і ставлення суспільства до неї. Чи потрібна сучасній людині гідність? Безумовно, потрібна. Людство йшло до цього поняття не одне століття, позбавляючись рабської та смиренної свідомості. І ми не можемо просто так лишитись гідності.

Треба вміти за всіх обставин залишатися чесною, непохитною, гордою людиною і пам’ятати, що почуття гідності було, є і буде залишатися однією з головних рис справжньої людини. Тож ніколи і в будь-яких обставинах не втрачайте свою гідність і залишайтеся достойними членами сучасного суспільства.

Я вважаю себе особистістю, яка має почуття власної гідності. Я багато працюю над собою, не дозволяю себе принижувати, уникаю підлабузників та й сама на опускаюсь до такого. Мене привчили до того, що честь, повага, стриманість та обов’язок – не просто слова, а якості, які роблять мене людиною. Я ціную гідність у людях і сама намагаюсь бути достойним членом свого суспільства.

Пояснення:

ответ:

каждый человек вынужден бывать в разных местах. это связано с тем, что приходится где-то учиться, путешествовать, работать. но как бы не были прекрасны окружающие места, всегда тянет в свой родной край. даже удивительно, что так устроено в жизни. родной край связан с детством, все что там было хорошим запоминается на всю жизнь. все, что находится рядом с домом становится близким и дорогим сердцу. если в детстве ходил в лес за грибами и собирал землянику, бегал по цветущему лугу, пахнущему ароматами кашки и клевера, собирал васильки, любуясь просторами полей, слушал пение жаворонков и соловьев. все это станет родным, и всегда будет вспоминаться в трудную минуту вдали от родного края. только в детстве все кажется сказочным и волшебным вокруг. деревья могут стать великанами, зеленая лужайка волшебным ковром. после игр с друзьями, всегда приятно прибежать вечером домой. когда тебя встречает ласковая мама, приготовившая вкусный ужин. так хочется поделиться с ней всем происходящим за день. многие такие моменты тоже отпечатывается в памяти. когда мы становимся взрослыми, то все воспринимаем иначе, но детские воспоминания все равно иногда возникают. каждому человеку хочется, чтобы его любимый родной край развивался, становился благоустроенным и красивым местом. живя в большом городе, все равно тянет в свою родную деревеньку, хоть там нет асфальта, а автобус ходит редко. но зато там стоит дом в котором родился и вырос. остались прежними цветущие луга, пруд в котором плавал еще ребенком. березы и ивы возле дома, лес с и грибами. все это никогда не забудется, будет помниться, пока жив человек. родной край каким бы он не был, должен оставаться любимым на всю жизнь. я считаю, что самые счастливые люди живут в своем родном краю. они радуются всем обновлениям, преобразованиям, которые делают его еще краше.

объяснение: