5. відредагуйте подані речення, виправивши помилки у вживанні числівників. 1. скільки зараз годин? зараз перша година ночі. 2. я встав у сім годин ранку. 3. батьки пішли в гості, а діти залишилися на одинці. 4. при відсутності старости групи його замінює хтось другий. 5. вийди на вулицю на пару хвилин, поговоримо. 6. він прийшов в половині третього.

Котра зараз година? я встав о сьомій ранку . діти залишились самі. хтось інший. на декілька хвилин. о пів на третю

Не знаю,но попробую .

Объяснение:

Не всі люди спроможні визнавати чужі успіхи ,порадіти за них.Це та досить рідкісна якість,що перевіряє людину на рівень духовності.

Заздрість-одна з рис характеру людини,що не приємна для інших.Ця риса характеру не дуже й хороша.Безкорисливість-дуже гарна риса ,для людини.Людина допомагає іншим,та навіть не очікує щось в подарунок,віддяку.Люди,що виражають нещиру ласкавість,то цю людину називають улестливою.Людей,що чинять честно ,поважають.Цих людей називають честними.

Факт № 2

У матеріалах про життя й творчість Всеволода Нестайка часто згадується одна сімейна легенда. Мати-філолог Марія Довганюк народила Всеволода в перерві між читанням Ремарка. Акушер, старий єврей, сказав: «Мадам! У вас, здається, з’явився письменник!» Казкар жартував із цього приводу: «Так що я, можна сказати, народився між рядками».

Факт № 3

«Ми мешкали у будинку мадам Шурман, такої собі бердичівської господарки салонів. У мадам була онука Фріма, мого віку, котра мені дуже подобалась. Тому я, побачивши на порозі Фріму, голосно кричав: «Відкрийте двері, моя жінка йде!»

Фото з фестивалю-конкурсу «Читанка», присвяченого казковій творчості Всеволода Нестайка

Факт № 4

Ішов страшний 1933 рік, і сім’я Всеволода, рятуючись від голоду, переїздить із Бердичева до Києва, де жила рідна сестра матері. Квартира Нестайків знаходилася в приміщенні тієї школи, де вчителювала Марія Іванівна, мати Всеволода. «З одного боку – це було весело – жити в школі, а з іншого… Я заздрив моїм друзям, яким наша вчителька Ліна Митрофанівна записувала у щоденник: «Завтра прийди з батьками!» Мені до щоденника нічого не писали: моя мама була поряд», – згадує письменник.

«З ОДНОГО БОКУ – ЦЕ БУЛО ВЕСЕЛО – ЖИТИ В ШКОЛІ, А З ІНШОГО…  МЕНІ ДО ЩОДЕННИКА НІЧОГО НЕ ПИСАЛИ: МОЯ МАМА БУЛА ПОРЯД»

Факт № 5

Зі спогадів самого Нестайка: «У дитинстві я був худенький і маленький – чи не найменший у першому класі. І страшенно хотів якнайшвидше вирости. За порадою однокласника Васі, такого ж, як я, шпінгалета, я прив’язував до одної ноги важку праску, до другої – цеглину, хапався за верхню планку одвірка і висів, поки вистачало сил, намагаючись витягти своє тіло. А ще той Вася мені сказав, що від дощу все росте. І я довго простоював під дощем, підставляючи струменям свою грішну руду голову. Мама дивувалася, чого в мене постійний нежить. А коли я став по-справжньому дорослий, мені страшенно захотілося повернутися назад у дитинство – догратися, досміятися, добешкетувати. Вихід був один – стати дитячим письменником. Так я й зробив. І, пам’ятаючи своє невеселе дитинство, намагався писати якомога веселіше. Не поспішайте, як я колись, швидше виростати. Бо дитячі роки неповторні».

Факт № 6

Відома казкова трилогія під загальною назвою «В Країні Сонячних Зайчиків» складалася впродовж чотирьох десятиліть. Продовжувати писати цей твір спонукали казкаря зустрічі з читачами. На одній із таких зустрічей одна з дівчаток сказала, що ображена на письменника. Адже в його творах головні герої, окрім Космо-Натки, – хлопці. Школярка й попросила написати про пригоди дівчинки в якійсь казковій країні. Після цієї історії Всеволод Нестайко створив казкову повість «В Країні Місячних Зайчиків», де головною героїнею стала дівчинка Ганнуся, або просто Нуся.

«КОЛИ Я СТАВ ПО-СПРАВЖНЬОМУ ДОРОСЛИЙ, МЕНІ СТРАШЕННО ЗАХОТІЛОСЯ ПОВЕРНУТИСЯ НАЗАД У ДИТИНСТВО – ДОГРАТИСЯ, ДОСМІЯТИСЯ, ДОБЕШКЕТУВАТИ. ВИХІД БУВ ОДИН – СТАТИ ДИТЯЧИМ ПИСЬМЕННИКОМ»

Фото з фестивалю-конкурсу «Читанка», присвяченого казковій творчості Всеволода Нестайка

Факт № 7

Казковий серіал «Дивовижні пригоди в лісовій школі» Нестайко писав більше 20 років, а радіопередача «Радіобайка Всеволода Нестайка», що її вів сам автор, регулярно виходила з 1999 по 2009 роки. Упродовж 30 років Нестайко пропрацював редактором у видавництві «Веселка». Був вимогливим передусім до себе. Якщо раптом проскакувала помилка, приходив із київським тортом, схилявся перед редактором і казав: більше ніколи. «Я все життя писав від руки! І рукописи не сильно покреслені – якось легко писалося. У мене було дві машинки. Я потім усе передруковував».

Факт № 8

Цьогоріч учителі зі шкіл таких європейських країн, як Болгарія, Польща, Португалія, Іспанія, Чехія, Греція та Литва створили мапу найпопулярніших дитячих книжок усієї Європи. Так-от, найпопулярніша, найкраща та найважливіша книга, яка представляє Україну, – «Тореадори з Васюківки» Всеволода Нестайка. У 1979 року Міжнародна рада з дитячої та юнацької літератури включила «Тореадорів з Васюківки» до Особливого Почесного списку Г. К. Андерсена (Special Hans Christian Andersen Honor List) як один із найвидатніших творів світової літератури для дітей, а фільм про сільських «тореадорів» здобув Гран-прі на Міжнародному кінофестивалі в Мюнхені (1968).

НА МАПІ НАЙПОПУЛЯРНІШИХ ДИТЯЧИХ КНИЖОК ЄВРОПИ КНИГА, ЯКА ПРЕДСТАВЛЯЄ УКРАЇНУ, – «ТОРЕАДОРИ З ВАСЮКІВКИ» ВСЕВОЛОДА НЕСТАЙКА

Факт № 9

Всеволода Нестайка вважають основоположником українського дитячого детективу. У 1990 році побачила світ його книга «Таємничий голос за спиною» такого літературного жанру.

НЕСТАЙКО КАЗАВ, ЩО БУВ БИ ЩАСЛИВИМ, КОЛИ Б ХОЧ ОДНА ДИТИНА, ПРОЧИТАВШИ ЙОГО КНИЖКИ, ПЕРЕСТАЛА ВІДЧУВАТИ СТРАХ І САМОТНІСТЬ