Треба скласты реченя про героичне мынуле украинського народу з словом: легендарный, велычный, мынулый, героичный.на украинском. отчень

Вчора вона прочитала твир "герой нашого часу". в школи проводиться виставка присвячена героям украини. петрик врятував життя маринци и тепер вин справжний герой. даринци не сподобався головний герой в книжци. 

Зимовий ліс,пухнастим м'яким снігом,лапах ялинок, схожі на шапки,вагою снігу,гілка розпромляєтся,грає всіма барвами веселки,дивитися боляче,сніг вискрипує і хрумає,сніжинка- як витвір мистецтва, казковий майстер-ювелір,ажурні зірочки,іній і паморозь,білосніжною ковдрою,морозному повітрі,пташка подала голос,зимовому кожушку,красуні-лисиці, зголоднілий вовк,рожевіє сніг, капелюшки ялинок,берізки самі стають золотаво-рожевими,небо червоніє,іде темрява,серпок місяця,хрусткому снігу, сніговому килимі. там может ещё есть,но я только эти увидела)

До власних іменників передусім належать: а) прізвища, імена, по батькові, псевдоніми людей (левчук, пав-личко, клименко, василь, оксана, володимирівна, петрович, леся українка); б) назви найвищих державних та урядових посад (президент україни, голова верховної ради, генеральний прокурор україни); в) індивідуальні назви установ, організацій, газет, часописів, творів, готелів, пароплавів (театр ляльок, український дім, видавництво "вища школа", газета "вечірній київ", теплохід "тарас шевченко"; г) назви визначних історичних подій, свят, урядових нагород (полтавська битва. день незалежності, державна премія імені т.г. шевченка); г) ічні й астрономічні назви (волинь, рівне, дніпро, кавказ, меркурій); д) назви релігійних свят, постів, культових імен (різдво, покрова, христос, бог); е) клички тварин (рябко, пушок). власні і загальні назви розрізняються граматично й орфографічно. на противагу загальним іменникам власні назви не вживаються у формі множини (грінченко, крим, київ). форми множини у власних назвах використовують тоді, коли треба позначити осіб одного роду чи однієї сім'ї (родина коцюбинських, брати тобілевичі) або для позначення групи осіб чи предметів, що мають однакові індивідуальні назви: у товаристві було два миколи; в україні багато вербівок. позначаючи одиничний топонімічний об'єкт, власні назви теж можуть вживатися у множині (суми, карпати, чернівці). власні іменники можуть переходити у загальні, а загальні у власні. переходячи у загальні іменники, власні назви втрачають суто індивідуальне значення і вживаються як узагальнена назва типу людей або якогось класу однорідних предметів: меценат, ловелас, дизель, форд, ампер. у свою чергу на основі загальних назв виникають власні: "перлина" (магазин), орел (місто). власні назви за правилами українського правопису пишуться з великої літери, загальні - з малої. источник: