Як ви розумiете цей вислiв? дерево пiзнають по тому, що воно родить, а людину по тому, що вона робить.

цей вислів я розумію в якості того що є така закономірність що людина робить погано чи гарно від того і залежить яка людина як і

1.   прикметники  з основою на твердий  приголосний: цінний, природний, зимовий, прозорий, минуле, далеке, зелене, проїзний, українська, лагідна,  мудра, чудове,  молода, тиха.    2.  п рикметники  з  основою на м' який приголосний:   давній, літній, дружній,  синє, завтрашнє, незабутня, братня, середній,  мужній. висновки:   якщо  основа прикметника закінчується на твердий приголосний, то закінчення в прикметниках  будуть  такі:   чол.  р. - ий, жін.  р.  -  а, сер.  р.  -  е. якщо  ж  основа закінчується на м'який приголосний,  то закінчення будуть такі: чол. р  -ій, жін.р.- я, сер. р. - є. 

Щасливі миті літо. золоте сонце накриває мене мірі дрібних, лоскітливих промінчиків щастя. я вдивляюся у фіалкові очі усміхненого і щасливого неба та поринаю у мареві веселої круговерті природи. усе цвіте пишними заграв. неначе крупинки вічності, пливуть сріблясто-блакитні хмарки. я поринаю у своїх думках.   перед моїми очима тільки безмежний, фантастичний світ природи. йду. за мною неухильно летить хмарка дрібненьких мушок. вітер такий тихий, спокійний, що аж покращали від нього срібноволосі вівса, золотосяйні жита. тихо пливе блакитними річками льон. а там ячміь хилиться й тче з тонких вусів зелений серпанок. запашна, легка, наче збита крилами бджіл, біла піна гречок мене на одну мить зупинила. просто мені під ноги лягла співуча арфа й гуде на всі вструни. стою і слухаю щасливі миті життя. і золоте поле махнуло крилами аж до країв синього неба. прибій колосистого моря йде через мене у незвідані далі, неперейдені межі людського буття. відчуваю швидкопилинність метушливого сучасного життя. тут на лоні дивовижної природи, омріяної свободи, людське життя перероджується у чисте плесо білого латаття, сповнене задумливої втіхи, безжурного задоволення і дитячої радості.