План к повести друкар книжок небачених

Незнаю   максим грек  1 слова які почув диякон 2 старець з довгою бородою  3 згадання про максима  грека  4 розмова про книги  5 дума про друковні

Внаше время всё меньше ценится занятие спортом. ученики то и дело прогуливают физкультуру, считая, что данный предмет им ничем не будет полезен. отнюдь, это далеко не так. наш организм постоянно нуждается в , так как бездействие способствует лишь появлению лишнего веса и более слабому иммунитету, нежели у человека спортивного и закалённого. человек занимающийся спортом всегда бодр, весел и практически никогда не болеет. что было бы с нами, не занимайся мы трудом? мы превратились бы в сплошную бесполезную биомассу, не способную совершать элементарные действия. вот почему занятия спортом так важны, особенно в наше время, где технологии во многом превосходят человека, потому многое делают за него

відповідь:

дуже своєрідний, але типовий для українського села образ «народного радіо» вводить у сюжет повісті і. нечуй’левицький. мабуть, ви вже здогадалися, це —баба палажка, яка щороку збирає по селу мирян і водить їх до києва на прощу, щоправда, не всіх повертає додому, як це сталося з мелашкою. вона в «наймодерніший» спосіб лікує від пиятики омелька кайдаша: радить кайдашисі втопити в горілці цуценя, три дні квасити в тому зіллі оселедця, а потім напоїти ним… хворого. автор вкладає в уста кайдашихи емоційно знижену характеристику «народної цілительки» не випадково: «чорна, як сам чорт, ще перелякає мого чоловіка», адже омелько й справді побачив на ній чортячі роги, а чого варте її дивовижне нашіптування над ним: «хрест на мені, хрест на спині, уся в хрестах, як овечка в реп’яхах. помилуй його, безкостий марку, сухий никоне, мокрий миколаю! » іван нечуй’левицький присвятив цьому колоритному образу — бабі палажці та її одвічній суперниці бабі парасці — окремі оповідання, гумористичний струмінь у назвах яких, напевно, привабить читача прочитати їх на дозвіллі: «благословіть бабі палажці скоропостижно вмерти» і «не можна бабі парасці вдержатися на селі».

іван нечуй’левицький присвятив цьому колоритному образу — бабі палажці та її одвічній суперниці бабі парасці — окремі оповідання, гумористичний струмінь у назвах яких, напевно, привабить читача прочитати їх на дозвіллі: «благословіть бабі палажці скоропостижно вмерти» і «не можна бабі парасці вдержатися на селі».

пояснення: