Визначте, якою частиною мови є кожне слово у реченні. чорний ліс, обсипаний чорним гайворинням, і споконвіку розламані гори, звисаючи, намагаються вкрити дніпро хоч би довгою тінню своєю

Іменнмики: ліс,     гайворинням , гори,    дніпро,  тінню.прикметники: чорний ,чорним,  довгою. займенники: своєю.дієслово:     намагаються  , вкритидієприкметники: обсипаний, розламані  .дієприкметники: звисаючи.прислівники:     споконвіку.сполучники: ічастки: хоч, би

Михайло володимирович, вы зачепили мiй портфель! -вибач , петро,я не навмисно. -я бачу , але тепер справжнiй безлад! - я тобi! -чим саме? -я заберу твои речi. -дякую , цього не варто. -чому? я вмiю вирiшувати проблеми. -добре ,дякую! -не дякуй ,ми ще не вирiшили це. -пусте, я дороблю! -о, я бачу , ты любишь читати? -так, але це не iсторiя,не ваше.. -а що саме? -це .. секрет! -бачу , що серьезно. -так , це епоха романтизму, i це складна рiч.. -краще бы так на лiтературi казав! -нi,там мене розумiють. -чому? -в мене власна , неповторна думка! -бачу ,до ти хлопець серйозний ,чесний. -в цьому э трiшки правди! -i касети в тебе цiкавi, не мультфiльми. -так, з них я вирiс. -не треба ставати дорослим, будь тим, ким э, час швидко пройде! -я не тороплюсь! -дивись , згадаэш мои слова! -добре , до э такий вчитель як ви! -добре , що мене розумiють учнi! -це головне! - й справдi! добре , що я вивчився на вчителя, хоч i не твого улюбленого предмету! - i обрали нашу школу! -авжеж, сама доля звела. -хоч я i не люблю вашi уроки , але з пошаною вiдносюсь до вас! -радий це чути. -обiцяю, що буду ставитись до вас краще. -я в свою чергу також!

Вишневий сад – це найбільш поширений пісенний образ, з багатою, значущою символікою. окраса обійстя, він манить несподіванками, прохолодою літнього дня. сад буває ознакою маєтності, достойності. у вишневому саду копає козак криниченьку, сподіваючись на зустріч із коханою дівчиною, а та розраює тугу невимовну, шукаючи милого в уявних мандрах по світу. а бурлака у відомій бурлацькій пісні заповідає поховати себе у вишневому саду. які тільки ситуації в ньому не відбуваються, які почуття не розкриваються, змальовані в народній творчості. тож не дивно, що багато поетів та письменників звертаються до цього образу – леонід глібов у «квітковому весіллі», михайло старицький у вірші «думка», оспівують вишневий сад у своїх поезіях павло тичина, олександр олесь, микола вінграновський, кесар білиловський та інші. і сам тарас григорович неодноразово звертається до цього образу вишневого саду, вимальовуючи ніжні, проникливі рядки з багатоманіттям інтонацій, прекрасні, барвисті й повнозначні. вірш «садок вишневий коло хати» належить до класики романтичної пейзажної лірики. простими й зрозумілими словами сказано наче б звичайне і повсякденне, але чому ж болить душа? чому на очі навертаються сльози? у поезії немає чітко окресленого образу автора, ніби й не споглядається ніде його позиція, чому ж таке відчуття, що поет присутній ось тут, зараз, біля столу? ось трохи задумається і скаже ще якусь прекрасну фразу, яка залишиться із нами на віки.