Переказ твору ліверпуль-культурна столиця європи

Сьогодні британське місто ліверпуль офіційно стало культурною столицею європи 2008 року.  у конкурсі на право носити такий почесний титул ліверпуль обійшов інші британські міста - брістоль, бірмінгем, кардіфф, ньюкасл та оксфорд.  однак саме промисловий ліверпуль, єдиною визначною пам'яткою якого довгий час вважався музей бітлз, з найбільшою швидкістю розвивається саме як туристичне місто і центр культурного життя країни.  за даними міжнародного дослідження пасажиропотоку, ліверпуль, обрано культурною столицею-2008 ще в 2003 році, є шостим за популярністю містом у великобританії, випереджаючи, бат, оксфорд, кембридж та йорк.  згідно до статусу культурної столиці європи, із сьогоднішнього дня починається низка відповідних подій, початком буде грандіозне шоу під відкритим небом на площі в самому центрі ліверпуля.  "під час урочистості на гігантських екранах оживуть знайомі всім ліверпульцям види, гості зможуть побачити найяскравіше повітряне дійство і найдивовижніші театральні ефекти" – говорять організатори заходу.  завтра, 12 січня, святкування тріумфу ліверпуля продовжиться і набере ще більшого розмаху, оскільки грандіозний концерт-мюзикл за участю музиканта групи бітлз ринго старра пройде в недавно побудованому концертному комплексі echo arena liverpool.  "цей вечір будуть пам'ятати довго. це буде найбільш незвичайне дійство, яке коли-небудь ставилося на сцені. у ньому візьмуть участь різні почесні гості, поети, співаки, повітряні акробати, садівники і моряки", - обіцяють організатори свята.  диригент із санкт-петербурга, василь петренко, що очолює філармонічний оркестр ліверпуля, стане однією з головних зірок майбутніх вихідних культурної столиці.  міські музеї відчинять свої двері в неділю, серед них на один день відкриється легендарний bluecoat - найстарший центр мистецтв у великобританії, що є пам'ятником культурної спадщини юнеско.  в даний час музейний центр, який існує з 1717 року, закритий на реставрацію, а відкриття його заплановане на березень цього року. свого часу з виставок саме в цьому музеї починали свою кар'єру пабло пікассо, вінсент ван гог і анрі матісс. вартість ремонту унікального будинку складе 12,5 мільйонів фунтів стерлінгів.  уікенд буде грандіозний, але це буде лише початок цілої низки концертів, виставок і шоу, які будуть у ліверпулі цього року.  ліверпуль прославився на цілий світ завдяки групі бітлз, місто як і раніше не забуває це. учасники бітлз - пол маккартні і ринго старр відплатять ліверпулю взаємністю. ринго старр підтримає місто в ці п'ятницю та суботу, а пол маккартні повернеться в рідне місто пізніше цього року, щоб дати великий концерт.  однак, як зазначив минулої середи прем'єр-міністр великобританії гордон браун, "концерт пола маккартні - не єдина велика подія в ліверпулі, яка відбудеться у цей рік культури".  найбільші шедеври сучасного живопису, починаючи від робіт пабло пікассо, енді уорхола і закінчуючи легендарним поцілунком родена, будуть виставлятися в ліверпульскій галереї тейт, яка у 2008 році відзначає своє 20-річчя.  змагання з академічного веслування очікуються влітку, у ліверпульскому порту зупиняться цього року, щонайменше, 13 круїзних лайнерів, адже саме до 2008 року було присвячене відкриття спеціального причалу для круїзних кораблів.  також цього року в ліверпулі з'являться нові театри, культурні центри, готелі, ресторани, казино і зали для конференцій.  "люди не тільки в самому ліверпулі, але і по всій країні, святкують величезний успіх ліверпуля в цей рік культури. це вже одне з головних міст у світі музики, спорту і мистецтва. у музеї та галереї в ліверпулі ходять більше людей, ніж у будь-якому іншому місті, тому ми бажаємо йому як культурній столиці європи всього найкращого", - сказав британський прем'єр.

Жили собі мирно два сусіди. і були вони тоді ще одинаками. скрізь сусіди бували разом: і на роботі, і під час відпочинку. шанобливо ставилися один до одного. усі про них казали: нерозлучні друзі.одного сусіда звали іменником, другого - числівником. жили вони, поживали. горя не знали. тільки шану один до одного виявляли. ідуть - ніяк не домовляться, кому іти першим. дорогу один одному. доходило іноді й до смішного. коли почнуть взаємно шану виявляти, то багато хто їх по дорозі минав. а вони все кланялися і прохали один одного іти першим.- слухай, числівнику, - нарешті не витерпів іменник. - давай домовимося. ти завжди будеш перший стояти чи іти, а я буду за тобою. а то вже люди сміються з нас.- добре,- аж захвилювався від задоволення числівник.- як ти хочеш, так і буде.добрі друзі домовилися, що на першому місці розташується числівник, на другому місці - іменник. і міцно дотримувалися цього правила.числівник пишався своїм сусідом. і думав, що б то приємне йому зробити. і нарешті надумався. і, сяючи від щастя, промовив: - любий іменнику! ти так до мене гарно ставишся. твоя скромність не знає меж. я завжди попереду. а ти. іменнику, немов у тіні. давай домовимося так. я стоятиму попереду тебе. але я хочу тобі підпорядковуватись. що ти скажеш, усе буду робити.так і вирішили. числівник гордо стоїть попереду іменника. іменник, стоячи позаду числівника, прохає чи пропонує йому виконувати то те, то се. заманулося іменникові, щоб числівник повторював усе те, що має він, його приятель іменник. числівник погодився. і сліпо наслідував іменника. стояв у тому числі і відмінку, що й іменник.з'явилися і у числівника, і в іменника діти. і дітям мирний лад передавався у спадок. у числівника вже були сини: один, два, три, чотири, їх навчив батько стояти попереду іменника та мати те число й відмінок, які хоче іменник.один, два, три, чотири радо виконували вимоги іменника. стояли у числі й відмінкові, які мав батько іменничат. один випередив усіх числівничат. він міг стояти не тільки у числі і відмінку, але й у роді. цим він хизувався перед своїми братами.- ану, братики, давайте позмагаємось зі мною. хто більше має граматичного багатства? не хочете? дивіться, що я маю. ось як я можу змінюватися: один іменник, одного іменника, одному іменникові, одним іменником, одна сестра, однієї сестри, одній сестрі, одну сестру, однією сестрою, одне іменнича, одного іменничати, одному іменничаті, одним іменничам.- не хизуйся, братику один,- невдоволено промовив два.- я теж дещо маю, але не кричу. у мене не набагато менше граматичного багатства. ось подивись: два брати, двох братів, двом братам, двома братами, дві сестри, двох сестер, двом сестрам, двома сестрами.набагато спокійнішими були брати три і чотири. спокійно працювали. спокійно відпочивали, їх немовби й не було. звикли стояти попереду іменникового роду-племені. добре навчились виконувати граматичні примхи іменника.як вирішили колись старійшини сімей іменник і числівник, так і продовжували нащадки. було заведено, здається, вічний порядок. думалося-гадалося, що так вічно буде.думалося-гадалося, та не так сталося. народився у числівника ще один син. назвали його п'ять. із самого малечку неспокійним удався. часто плакав, кричав. вередував. і колихали його, і колискову співали, і казочки розповідали. звик п'ять до особливого ставлення до нього.уночі було прокинеться. і зразу ж горланить. усіх братиків розбуджував. усі металися по хаті. шукали іграшок. гуртом насилу втихомирювали крикливця п'ять.- із цим синком матимемо багато клопоту,- часто думав-гадав сивовусий батько числівник.- треба якось перевиховати п'ять. перед сусі незручно. крик його, мабуть, чути й на сусідньому обійсті.яких тільки іграшок не накупили невгамовному п'ять! по черзі гралися з п'ять його братики. а він усе вередував.братик один сам зробив візок. катав на візку п'ять. катання найменшому братові . гордо сидів на візку, пихато дивився на всіх. братик один від постійного бажання п'ять кататися зовсім збився з ніг.братик два мав гарний голос. виспівував, неначе соловейко. залучили до виховання п'ять і брата два. думали високим мистецтвом розм'якшити, розніжити серце найменшого.братик три, ви чули, скромним був. ніби й не мав особливого таланту. 

    все почалося у 1946 році, саме тоді з’явилися перші універсальні обчислювальні машини. і, здавалося б - ось він новий двигун прогресу і покращення життя людей. але не все так добре, як здається на перший погляд.    досить важливу роль у житті кожного підлітка у наш час становлять інформаційні технології, а саме : комп’ютери, телефони, gps-навігатори, плеєра та ін. але не кожен замислюється над мінусами цих новинок. радіо-магнітні хвилі сильно впливають на ритм серця і тиск. а щодо комп’ютерів, то у більшості молоді, ігри викликаютьи тотальну комп’ютерну залежість.    розглянемо ж детальніше останнє питання. зазвичай, залежність до розваг, а саме комп’ютерних ігор, виникає від недостачі спілкування із своїми однолітками, батьками, близькими. підліток шукає вихід у так званих онлайн-розвагах, а вони ніколи йому не відмовляють. ось тут і починає виникати хвороба, яка за лічені дні переростає у хронічну форму. тепер людина відчуває відчуття депресії, роздратованості і порожнечі, коли поряд немає «електронного друга».    прикрим є той факт, що офіційно така хвороба як «комп’ютерна залежність» існує, але вона заслуговує не меншої уваги ніж проблема наркотиків і алкоголю в сучасній україні. адже під її впливом людина стає замкнутою у собі, з часом деградує і сильно відстає від своїх однолітків як інтелектуально, так і фізично. я вважаю, що уже настав той час, коли влада не тільки повинна дивитись вперед і вгору, кричучи про економічний і політичний ріст держави, а й оглянутись назад і вниз, подивитись на своїх нащадків, підростаюче покоління людей, яким зараз так гаряче будують країну.    пора міняти менталітет, адже, як мені здається, ми вже забули ким ми були, і якими стали, задля кого лилася кров козача у дніпро, задля кого гинули міліони, задля покоління деградованої молоді? чи задля групки комп’ютерних геніїв? невже науково-технічна революція здатна змінити народ, який формувався тисячі років, можливо не завжди розумно, але все ж не стояв на місці. а що ми зараз бачимо? поворот на 180 градусів? люди почали боятися переступити через «не можу». адже тільки коли ми перевершуємо самого себе, ми починаємо по-справжньому жити. я не маю на меті нічого поганого, щодо науково-технічного прогресу: комп’ютеризація, мобілізація, машиноустанкування - приносить користь людству, але все ж потрібно направляти молодь у правильному руслі.    відомий французький психолог і філософ бернард вербер в одному із свої творів сказав досить цікаву річ: «новий спосіб ведення війни: отруїти кров дітей». ось це ми зараз і бачимо в сучасному суспільстві. новинки, які так манять, отруюють мозок людини. яскравим прикладом є «аудіо-наркотики» про, які ми недавно так багато почули. вони руйнують нервову систему, яка від швидкого темпу життя у нас і так розкатана, і ведуть до повної деградації особистості за досить короткий час. це є досить важкою проблемою над якою потрібно уже зараз задуматись.    звичайно ж бажань, як і спокус - дуже багато. але потрібно відокремлювати ті, які принесуть користь тобі і твоїм нащадкам, і донесуть твій досвід наступним поколінням. адже зараз постає проблема, в якій йдеться про створення більш розвинутих систем штучного інтелекту, що здатні не тільки виконувати певні операції, а й відчувати і мислити на рівні з людиною. чи не призведе це до занепаду і знищення людської раси, як такої - ми не знаємо.    та ми повинні знати, що тільки там буде світле майбутнє і процвітання, де буде здоровий глузд й ідеї, де не буде три гетьмани на 2 українця, де національні інтереси будуть збігатися з державними, де науково-технічний прогрес і новітні технології будуть багатством цивілізації, а не одним із чинників її знищення. і не потрібно після нас ні потопу, ні війни. потрібна просто маленька дорога до едему.