Звукобуквений аналіз слова тріщитьголосні та приголосні)

Тріщить : 7б 7зв т (т)- приголосний твердий р(р')-приголосний м'який і(і)- голосний ненаголошений щ(шч)- голосний м'який и(и)- голосний наголошений т(т')- приголосний м'який

Тріщить [  т р і ш ч и т’  ]  - 7букв, 7 звуків - - 0 - - 0 =

Моя вулиця. у кожної людини є найпам’ятніші, найдорожчі місця в житті. для мене — це моя рідна домівка, мій дім, моя вулиця. коли я була зовсім маленькою, мої батьки одержали квартиру в новому районі на вулиці дружби народів. я вважаю, що ця назва символічна, адже саме дружба між людьми є запорукою найкращих почуттів: дружба перетікає в любов, без дружби немає вірності, з дружби починається людяність. дванадцять років тому на місці кукурудзяного поля і колгоспних ферм «виріс» молодий житловий масив. білі багатоповерхівки височіли над землею, ніби торкаючись хмар рогачами телеантен, і самі нагадували хмари. я і мої ровесники зростали разом із цим районом, тут нам усе близьке і знайоме. наша вулиця пряма і широка. улітку тут багато зелені, адже на один бік припала лісосмуга, перетворена на затишну алею. з іншого, сонячного боку,- завжди багато квітів, проте і дерева за дванадцять років вже встигли підрости. край вулиці виходить у поле. із вікон верхніх поверхів відкривається чудовий краєвид — неосяжні зелені поля, які на початку літа золотяться соняшниковим сяйвом. інший край вулиці впирається у широку автомобільну магістраль, за якою починаються приватні забудови. хоча одноповерхові будиночки і претендують на оригінальність архітектури, я люблю багатоповерхівки. особливо приємно дивитися на дев’ятиповерхівки з візерунками біля дахів — це будинки поліпшеного планування. вони виділяються своєю оригінальністю. вулиця дуже довга, а з обох її країв розташувалися «універсами». їх спроектовано майже однаково, тому вулиця набуває своєрідного обрамлення.

Якось ми гуляли с петриком   по лісу . батько нам сказав набрати гілля на костер у хаті .  вже було пі ми зібрали лише 30 палочок але це замало . назбирали ще трішки та пішли додому. але у далині помітили якусь тварину.підійшли . це був олень із заповідника. мій брат петрик узяв мотузку   завязав оленя . та почав тянути . і я не байдужкував теж допоміг. витягли оленя і він побіг . аж тут пролунав постріл. та олень там вийшов наш дідусь.сказав : о яка гарна здобич ! -він не лісовий- сказав я  -і що? -сказав дід- я вам копита ! тим часом ми взяли гілля та пішли . а він досі кричав . пройшо 2 роки .. олень і досі там лежить я цей випадок запам ятаю надовго..