Важливо швидко твір зимові краєвиди

Ти  что неможеш сама написати

Зимовий пейзаж бачиться нам обов'язково сніжним, біло-блакитним, як на лубочних картинках. сніг розстеляється ошатним пухнастим килимом, вкриваючи голі дерева, темну землю і приховуючи всі інші деталі. але це тільки здається одноманітність! адже гра світла в зимовому пейзажі настільки вигадлива, що іноді навіть можна побачити чорний сніг і білий лід.

Понеділок, кажуть, день важкий, але саме цей день став для нас пам'ятним. наша класна керівниця інна юріївна оголосила понеді днем джентльмена. вона пояснила, що джентльмен — це людина вихована, ввічлива, з гарними манерами. ці якості треба виховувати в собі щодня. а поки ми повинні уявити себе джентльменами хоча б на один день.  і ми "почали входити в образ" на перервах хлопчики намагалися, виходячи з класу, пропускати дівчаток уперед, у коридорі звільняли дорогу старшим. на уроках сиділи незвично тихо: не шепотілися, не підказували, не передавали записок, не викрикували — тобто поводилися ідеально. в усьому були підкреслено ввічливі. звістка про те, що в нашому класі день джентльмена, миттєво облетіла школу. спочатку всі просто здивувалися. ми дуже хвилювалися, почували себе незвично в ролі джентльменів. адже доводилося стежити і за своєю мовою. треба було виглядати охайно. у їдальні ми не лізли, як звичайно, без черги за булочкою. потім з нас почали жартувати: "нічого, джентльмени, завтра ви станете такими, як і були: адже ви джентльмени на один день! "  на виховній годині вчителька підвела підсумок дня джентльмена. вона ще раз зазначила, що джентльменами за один день не стають і все в наших руках: від того, як ми будемо виховувати в собі ці гарні якості, залежить і ставлення до нас навколишні  ми йшли до виходу зі школи з вальком жуковим, обговорювали сьогоднішній день. у дверях зіштовхнулися з жінкою похилого віку. вона відступила, пропускаючи нас уперед. ми, ніби нічого не сталося, спокійно пройшли мимо, розмовляючи про своє. і раптом валька зупинився: "але ж насправді так, ми виявилися джентльменами навіть не на день, а всього на декілька годин! "  ми сіли в тролейбус. от де багато можливостей показати себе джентльменами! на наш жаль, у тролейбусі було багато вільних місць, тому виявити своє джентльменство — поступитися місцем старшим — нам не вдалося. ми вийшли з тролейбуса. за нами виходила навантажена сумками жінка. не змовляючись, ми простягнули їй руки. вона посміхнулася і сказала: "от це справжні джентльмени! " 

Ядуже люблю свого батька. зовні він здається звичайним. батько високий на зріст, у нього сині очі, темне волосся, прямий ніс. у дитинстві та юнацтві батько займався легкою атлетикою, тому у нього красива спортивна статура, він сильний, дужий, витривалий, спритний. я люблю, коли ми разом із ним влаштовуємо різні спортивні змагання. у цей час мені здається, що поруч зі мною не батько, а мій старший товариш. у синіх очах батька з'являються веселі вогники, губи посміхаються, і від цього все його обличчя наче молодішає.  але мій батько не тільки грає зі мною, він вміє уважно вислухати мене. батько — мій перший радник у всіх проблемах. коли ми розмовляємо, очі батька знов змінюються. тепер я бачу в них увагу, доброту, мудрість, спокій і знов той самий вогник. батько розмовляє зі мною, як із дорослим. і я цим дуже пишаюсь.  я не люблю засмучувати батька, бо тоді в його очах згасає мій улюблений вогник. вони тьмянішають, і я бачу в них біль або сором за мене.  я дуже люблю очі батька, я бачив у них різний настрій і різні почуття. але ніколи не було в них неправди та фальші. я впевнений, очі мого батька мене ніколи не зрадять.