Зробіть фонетичну транскрипцію слів, поставити наголос: обіцянка, перепустка, каталог, ворота, колесо, фартух, спина, донька, дочка, дрова, котрий, щедрота, листопад.

[об'іц'анка] [пирепустка] [каталог] [ворота] [колисо] [фартух] [спина] [дон'ка] [дочка] [дрова] [котрий] [шчидрота] [листопад]

Єтаке дуже добре повір'я, що в різдвяну ніч на землю спускаються янголи. коли на небі загоряється перша зірка, янголи приходять. але їх ніхто не помічає, тому що всі люди поспішають у своїх справах.а вночі, коли всі сплять, маленькі крилаті янголята прилітають в домівки. ані закриті вікна, ані стіни, ані дах для них не перешкода. і в кожній хаті вони залишають під ялинкою подарунок. або просто розвіюють його квартирою. адже це непрості подарунки. їх не можна побачити, але можна відчути. це трошки доброти, мішечок щастя, жменька здоров'я, шматочок везіння. глечик радості чи чашечка, наповнена доброю вдачею. тобто те, чого в цьому будинку не вистачало.загалом, потроху чогось доброго залишають непомічені янголята в кожному будинку. напевно, коли всі міцно сплять, янголи навіть не стають невидимками. адже все одно люди майже ніколи їх не бачать. хіба що дуже-дуже рідко. от було б добре вчасно прокинутися різдвяної вночі та підглянути, як білосніжне янголятко пурхає кімнатою. як воно суне під ялинку невидимий чарівний мішечок або розсіює в повітрі блискучий чарівний пил. після цього всі в будинку починають жити краще! ну, якщо, звичайно, хочуть цього.

  життя вимагає від нас вчинків. без них неможливо розвиватись, рухатись до мети, самовдосконалюватись та перемагати. але тут постає питання, якими саме вчинками ми намагаємося забезпечити свої поставлені цілі? чи завжди вони є виправданими? є такий гарний вислів «переможців не судять». справді, переможці постають перед іншими героями, що змогли зробити те, на що інші не наважувались. але, на мою думку, ця позиція має зворотню сторону. часто найстрашніші вчинки люди творять, прикриваючись благими гаслами. ні в якому разі не слід забувати, що найголовніше у житті – залишатися людиною. ми не називаємо героями солдатів німецької армії, з якими воювали наші діди у другій світовій війні, та навіть серед них – серед ворогів-окупантів – були такі, що таємно годували наших жінок та дітей, не їм вмерти від голоду. ніхто не може вважатися героєм, якщо на його совісті є хоча б одна зламана доля або життя. обставини життя часто змушують поступитися своїми інтересами та навіть у цю скрутну мить треба пам’ятати, що людяність має залишатися найвищою цінністю. її складові – мужність, благородство та честь – роблять людину героєм в очах інших, навіть якщо вона фактично є переможеною стороною. нехай в цей складний період нашого суспільства усі цю істину. бо це і є справжній героїзм.